Сашко Положинський: «Я хочу їхати і бачити охайні будинки і наших щасливих людей»

До concert hall «Villa Крокодила» в черговий раз завітав відомий український гурт «Тартак». Фронтмен гурту Сашко Положинський вже й сам не пам’ятає вкотре він у Полтаві.

Протягом понад двогодинного концерту «Тартак» довів публіку до справжнього шаленства та захвату, люди і пташечок руками показувала, і «укали» і «акали». Кільце під сценою ставало все щільнішим і щільнішим (людей прийшло дійсно багато), Сашко фотографувався із фанами (великими і маленькими), виконав пісню на замовлення чоловіка, що став татом. Гурту дарували хризантеми. На концерті звучали як перевірені часом хіти гурту, так і пісні з найновішого альбому «Сімка». Протягом концерту розігрувалися безкоштовні татуювання від одного з полтавських тату-салонів, переможця шукали довго та весело. Але перед тим, як спілкуватися через музику та сценічне шоу зі слухачами, вокаліст «Тартаку» поспілкувався з журналістами.

— Ви приїхали до нас саме в той час, коли минає 9 річниця Помаранчевої революції. Ви були її активним учасником, ваша пісня «Я не хочу» навіть стала неофіційним гімном майдану. Зараз якось відзначаєте цю дату?

— Якось особливо не відзначаю. Не ношу цю дату в пам’яті, і якби не засоби масової інформації, то я б і не згадав точної дати. Якщо говорити про її наслідки — то це, можливо, одні з найяскравіших переживань мого життя. Я дуже щасливий від того, що був і свідком, і учасником тих подій. Пам’ять про той час, ті враження, які я тоді отримав від того, що відбувається довкола мене, в даний момент не дають мені можливості втратити надію в краще майбутнє мене, моєї країни, мого народу. Що стосується того, що відбувається безпосередньо зараз, то мені дуже не подобається ініціатива відновлювати акції на Майдані. До них дуже швидко «підмазуються» політики.

— Участі в так званому Євромайдані ви брати не збираєтесь?

— Я не знаю. Нічого не планую. Ми в неділю тільки повертаємося до Києва, і вже на місці я розберуся, чи хочу приєднуватися до подій. Скоріш за все, якщо матиму змогу, піду на розвідку, подивитися, щоб зрозуміти що там відбувається, побачити на власні очі і почути на власні вуха.

— Ви підтримуєте євроінтеграцію України?

— Асоціація з ЄС може стати відправною точкою для подальшого розвитку України в напрямку євроінтеграції. А це значить не лише якийсь там формальний статус, а й орієнтація на певні культурні цінності, не всі з яких я розділяю і підтримую, але є дуже багато речей, які близькі мені, я б хотів, щоб вони панували і в Україні. З іншого боку — це демонстрація відмови від совкового минулого, від орієнтації на Росію, як старшого брата. Це також може дуже сильно змінити Україну, сподіваюся, що на краще.

— Футбольний матч Україна-Франція дивились?

— Так, звичайно дивився.

— Які емоції він у вас викликав?

— Це були переважно неприємні емоції. Варто було спробувати цю перемогу вирвати і вийти у фінал Чемпіонату світу з першого місця в групі. Так не сталося, і тому оця поразка у Франції лише виправдала мої побоювання стосовно того, що Україна в черговий раз пролітає повз Чемпіонат світу. Мені було дуже прикро, що команда взагалі нічого не показала, в жодному епізоді. Декілька разів яскраво врятував команду Андрій П’ятов. Він є великою моєю симпатією, я знаю, що він здатен робити все у важких критичних ситуаціях. Але воротар не може рятувати команду, коли вона практично нічого не робить для порятунку. Було дуже багато і помилок. Мені здалось, що в хлопців немає вогню. Я не знаю чим це можна пояснити.

— Ви любите подорожувати, але рідну країну покидати не збираєтесь. Опишіть Україну в якій ви мрієте жити.

— В двох-трьох словах звичайно не опишеш. Зовні це має виглядати так, що коли я подорожую на своєму автомобілі, можу завернути на будь-яку дорогу і не боятися за те, що влечу в якусь яму, чи дорога ось-ось закінчиться, що не буде якихось потрібних знаків, розмітки і так далі. Я хочу бачити відсутність сміття і піклування про природу. Я хочу їхати і бачити охайні будинки і наших щасливих людей. Щасливих від якогось внутрішнього стану і від того, що довкола них все також прекрасно.

— Ви часто концертуєте в Польщі...

— Не дуже часто. Після того, як відмінився наш концерт у Люблені, через те, що у нашому репертуарі є пісня присвячена Українській Повстанській армії (авт.: пісня називається «Не кажучи нікому»). Відтоді, кількість концертів у Польщі дуже сильно зменшилась.

— І все ж таки, можете порівняти українську публіку і польську?

— Це не порівнювальна публіка. Навіть перебуваючи в соціалістичному таборі все одно поляки були більш інтегровані в західно-музичну культуру. І зрозуміло, що там все інакше. Там інакше сприйняття західної музики, інакше сприйняття своєї музики, поведінки на концертах. Звичайно, в нас також є значна кількість людей, які ментально дуже близькі до польської публіки, але, якщо брати загалом, то звичайно поляки на кілька порядків знаходяться попереду.

— Ви проживаєте в рідному Луцьку. Любите не спотворені скляно-бетонними будівлями міста? Як гадаєте, Полтава комфортне місто для проживання?

— У відповіді на дане питання я зроблю посилання на свого кращого друга, який кілька днів прожив у Полтаві, був у гостях, і повернувшись сказав, що Полтава це те місто де б він хотів жити. Я йому довіряю.

Музиканти гурту визнали concert hall «Villa Крокодила» однією з найкращих сцен в Україні, для такого роду концертів.

Публіка не могла відпустити гурт без виходу на біс. Під шквал оплесків та скандування: «Тартак!!!» вони з’явилися на сцені знову. Фани обрали пісні, серед яких: «Оля-ля», «Понад хмарами», «Не кажучи нікому», «Це ваше свято», якими і завершилися найбожевільніші танці у Полтаві.

Ілона ЧОРНОГОР, «Полтавщина»