Головний психіатр Полтавщини: хворих людей щороку більшає

Сьогодні відзначається День психічного здоров’я. Ми продовжуємо інтерв’ю з головним лікарем Полтавського обласного психо-неврологічного диспансеру Віталієм Закладним:

— Віталію Петровичу, а яку роль у реабілітації людей з особливими потребами відіграють родичі та близькі хворої людини? Як їм правильно себе поводити?

— На родичах і близьких лежить велика відповідальність, оскільки від їх поведінки залежить, чи процес соціалізації піде швидше, чи навпаки цьому будуть перешкоджати постійні загострення. І коли ми говоримо про «особливі потреби», то це особливі потреби всієї сім’ї. На жаль, дуже велика кількість сімей, де з’являється така особлива людина, намагаються її віддати на піклування і забезпечення державі, за принципом «с глаз долой — из сердца вон». А деякі, як наприклад, мати однієї з пацієнток, намагаються навіть наживатися на біді своїх близьких. І вона така не одна! До речі, служби соцстраху все-таки виплатили їй гроші, яких вона добивалась. Можливо, тому вона поки не протестує. Але до пацієнтки нас так і не допустили. З іншого боку, є і адекватні батьки, інші родичі, їм достатньо підказок конкретного змісту — наприклад, що робити, коли почнеться приступ епілепсії. Головне, щоб було щире бажання допомогти близькій людині, решту — пояснимо і навчимо.

— Як пояснити, що сучасні неблагополучні школярі стали записувати на відео і викладати в інтернет свої знущання над слабшими?

— Причини залишились ті самі, що роки тому — дурна реалізація потягу до домінування. Сам по собі цей потяг не є чимось патологічним — кожен хоче для себе всього найкращого і побільше. Але те, як це виражається у деяких учнів шкіл, є просто виявом невихованості. Батьки мають прищеплювати дітям розуміння добра і зла, щоб шкільного насилля було менше. А те, що мучителі викладають свої жорстокі «забави» в інтернет — ну, мають камери, фотоапарати, мобільні телефони — от і знімають і викладають.

— Яка тенденція по кількості хворих на душевні розлади в області? Що впливає на цю тенденцію?

— Маю констатувати, що таких людей щороку більшає. Тут впливають багато чинників — по-перше, у сучасному світі кожна людина щодня змушена сприймати величезну кількість різної інформації, що втомлює нервову систему. Це в свою чергу, само по собі не несе особливої шкоди, але сприяє розвитку чи загостренню неврозів та психозів. Також вагомий фактор — розвиток медицини. Також буває так, що людині з психічними відхиленнями все-таки вдається створити сім’ю і завести дитину — остання, в свою чергу, по-перше часто народжується з відхиленнями, які посилюються і розвиваються під негативним особистим впливом своїх батьків. Також такі явища, як травматизм на робочому місці, вживання психоактивних речовин, деякі інфекційні хвороби — все це підвищує кількість людей, яких необхідно ставити на облік і якими треба займатися. На сьогодні приблизно кожен третій пацієнт страждає від неврозів чи психозів, а решта — це ті, чиї психічні хвороби мають генетичне походження, або ті, кому знадобилась допомога внаслідок травм чи інфекцій. Деякі психіатри вже визнають депресію інвалідизуючим фактором, і до 2015 року це буде офіційно затверджено і в українській психіатрії.

— В Україні великий резонанс викликають випадки, коли злочини скоюють правоохоронці. Чи є можливість глибоко моральній людині залишитися такою, працюючи в органах?

— При вступі на службу у такі структури фахівці здійснюють дуже серйозний психологічний відбір. На жаль, це не може гарантувати що людину не «перемкне» через рік чи більше служби, але пріоритет надається саме чесним і моральним людям. З іншого боку, можливо, що міліціонером, так само як і лікарем чи журналістом, треба просто народитися.

— Інколи доводиться чути пропозиції щодо психогляду політиків. Чи дійсно такі пропозиції мають раціональне зерно?

— Деякі види діяльності потребують акцентуацій психіки — наприклад, майже всі успішні актори — мають істероїдну акцентуацію особистості. Вона полягає у схильності «перевтілюватися», фантазувати і прикидатися. Так само політичному успіху іноді сприяє акцентуація, яка називається «трибун». Трибуни схильні виголошувати промови, здебільшого критичного змісту, бувають запальними і часто прагнуть переконувати оточуючих у тому, що вірять. Але акцентуація не є психічним відхиленням, бо справді хворі люди не здатні до послідовних і продуманих дій. Просто хтось приходить у політику, і починає робити шоу, а хтось починає тільки захищати свої фінансові інтереси.

— Розкажіть життєву історію або анекдот про психіатра, який на Вашу думку, максимально лаконічно і точно передає суть роботи з пацієнтом?

— Іде хворий по лікарні, волочить за собою шнурок. Це помічає його лікар, підходить і питає:
— А що це ви робите?
— Та свій черевик волочу.
— Ну, добре. Йдіть собі, завтра випишемо.
Хворий до шнурка:
— Вдало ми, Жучко, доктора одурили?

Богдан АНДРЄЄВ, «Полтавщина»