Віктор Бронюк з гурту ТІК сидить «в контакті» та на «однокласниках» і не бореться з піратством

— Скажіть, як ви ставитеся до того, що вашу музику на шару скачують в інтернеті?

— Та на здоров’я. А що я з цим можу зробити — вийду на вулицю, буду кричати галасно? Напишу лист Бараку Обамі чи ще кудись?

— Деякі виконавці борються за свої авторські права, через суди намагаються закрити трекери, з яких скачують їх музику.

— На це можна все своє життя потратити. Це нереально. Інша справа — як усе це на свою користь використовувати. Ми зараз про це дуже багато думаємо. Тому що ті схеми, ті механізми, які сьогодні є в шоу-бізнесі, вони вже трошки застаріли. Тому що інтернет став не розкішшю, а частиною життя кожної людини. Багато людей вже отримали залежність від такого явища, як інтернет. Ми зараз будемо опрацьовувати усі ці моменти. Тобто, для того, щоб продавати свій продукт на законних засадах, з дотриманням усіх законних вимог, щоб отримати якусь копійку, і щоб вона мала якусь якість.

Колись на своєму сайті, на початку своєї творчості, ми виклали демо-версію запису свого альбому, і зараз його можна почути навіть у музичних автоматах у ресторанах. Часто так буває, що приїжджаєш у якесь місто, заходиш пообідати, хтось впізнає і певно думає, що я не чув своїх пісень — включає — і тут ого — щось не то — реально демоверсія, та що колись була на сайті. Але з цим боротися нереально. Потратити здоров’я, потратити нерви. Хай буде так. Той, хто у в цьому розбирається, все одно знайде можливість здобути якісний продукт. Слухач також росте. Люди вже починають розуміти, що таке ліцензійний продукт, що таке якісний продукт. Скачавши пісню в інтернеті, не завжди можеш отримати усю ту звукову картинку, яку власне той чи інший виробник, в даному випадку ми, як автори, створює. Ми записуємося на студії, я вважаю, мабуть, кращій в Україні. Хто в цьому розбирається — він послухає, скачає це в інтернеті — сподобалося — піде в магазин, купить ліцензійний продукт. Дуже багато людей приходить після концертів, каже: «От я такий паразит, от я скачав багато ваших альбомів в інтернеті, друзям понакачував, понарізав. А от зараз пішов купив два ліцензійних диски, хочу щоб ви мені підписали». Ми всі до того прийдемо. Тобто це не можна робити якось штучно, синтетично. По-перше, у нас законодавство не дозволяє цього робити, по-друге, у нас у державі немає механізмів, щоб все оце відстежувати і щоб це контролювати. Тому, як час мине, він покаже.

— А ви самі багато часу проводите в інтернеті?

— Ну, бачите, деколи буває виходжу на сцену, співаю, деколи з вами спілкуюся, так що не постійно сиджу. Взагалі, якщо так говорити, то в мене є з собою ноутбук. Коли є час і натхнення, щось пишу на нашому офіційному сайті, завів там мій блог. Звичайно, як кожна нормальна людина, яка живе у 21-му столітті, зареєстрований у «однокласниках» і «в контакті». Тобто багато з ким спілкуюся. Причому... ой, я забув сьогодні одну річ зробити. Якщо будете писати — я не передав привіт Дімі Коломойцю. Він мене засипав «в контакті» повідомленнями, щоб я передав йому привіт, коли буду в Полтаві на концерті. А я сьогодні з ангіною, з горлом — і забувся.

Едуард ТКАЧЕНКО, «Полтавщина»