До ювілею державника і громадського діяча
14 липня святкує свій 60-річний ювілей Валерій Михайлович Асадчев — український державний і політичний діяч, науковець, голова Полтавської облдержадміністрації (у 2006–2010 рр.), народний депутат України 2-х скликань, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня.
Є люди, які завжди йдуть на крок попереду, не розмінюючись на дрібниці, випереджаючи час і запалюючи ідеєю та власним прикладом інших. Саме до цієї когорти і належить Валерій Михайлович Асадчев.
...Він народився у післявоєнному Києві, який у той час не за чутками знав, що таке голод і нужда. Його дитинство важко назвати легким — рано пішов із життя батько, і хлопця виховувала мати, прищепивши йому на все життя любов до рідної землі, музики, математики. Саме цим, напевне, і був обумовлений життєвий вибір юнака, який після закінчення школи здобув фах інженера в Київському політехнічному інституті, паралельно закінчивши Київську консерваторію.
Свій трудовий шлях Валерій Асадчев розпочав у Інституті електрозварювання ім. Є.Патона, займаючись розробкою технологій для освоєння космосу. Потім працював заступником голови Московської районної ради м. Києва, а вже через кілька років очолив цей район, перетворивши його на справжню оазу та окрасу столиці.
Валерій Михайлович Асадчев — один із тих, хто стояв біля витоків незалежності України, демонструючи не на словах, а на ділі відданість та любов до Батьківщини. Він — активний учасник подій 1991 року та Помаранчевої революції 2004 року.
В 1998 році від Народного Руху України Валерій Асадчев був обраний до Верховної Ради України, де, як один із найкращих вітчизняних економістів, займався вдосконаленням і зміцненням бюджетної системи молодої держави.
У 2006 році доля пов’язала Валерія Михайловича із Полтавщиною, де він протягом чотирьох років очолював обласну державну адміністрацію. Саме за його керівництва Полтавська область вийшла в лідери України за темпами соціально-економічного розвитку, а побудовані за його ініціативою об’єкти соціальної сфери — лікарні й школи, стадіони й будинки культури — ще не одне десятиліття будуть слугувати полтавцям.
Проте не за надзвичайні розумові здібності чи економічні успіхи цінують Валерія Михайловича ті, кому пощастило пліч-о-пліч працювати із ним чи просто бути знайомими. Передусім його цінують за його відкритість і людяність, чесність і принциповість, патріотизм та порядність. Ці чесноти, помножені на безмежну та щиру любов до людей, завжди виділяли Валерія Михайловича серед вітчизняних політиків та державних мужів.
Тож із роси й води Вам, шановний ювіляре! Хай стежина Вашого життя буде довгою й світлою, мов полтавський рушник! Хай панують у Вашій домівці любов, щастя й благополуччя! Нехай Господь допомагає Вам у здійсненні найзаповітніших мрій у всіх Ваших благих починаннях! Бо ж небо завжди благословить шляхетну мету! І нехай сторицею повертається добро, яке ви дарували і продовжуєте дарувати людям!
З повагою та найкращими побажаннями В.В. Андрієнко, С.І. Антонюк, А.П. Баранов, І.П. Близнюк, А.М. Бодник, О.Г. Діденко, А.М. Довгошей, Т.П. Качаненко, Н.В. Литвин, Є.Р. Лопушинський, Н.С. Мякушко, М.І. Островерхий, І.Я. Панасенко, В.І. Паламаренко, В.М. Поліщук, О.М. Пустовгар, О.М. Решетило, С.А. Соловей, В.І. Сотніков, С.Є. Ясинський.