Громадськість Полтавщини звернулася до керівництва Польщі з питання Волинської трагедії
Окремі представники громадськості засудили спроби посіяти розбрат між українським та польським народами
На нещодавньому засіданні круглого столу громадських організацій Полтавщини звернулися до керівників республіки Польща з питань Волинської трагедії. Подаємо резолюцію без купюр.
Президенту республіки Польща Броніславу Коморовському
Маршалку Сенату Богдану Борусевичу
Шановні керівники республіки Польща!
20 червня 2013 року Польський Сенат ухвалив заяву з приводу 70-річчя Волинської трагедії. Ця заява носить антиукраїнський характер. Обговоривши цю заяву Сенату, Координаційна рада громадських організацій Полтавщини зазначає:
Історія українсько-польських стосунків має багато трагічних сторінок, що впливають на характер сучасних добросусідських відносин між нашими державами.
Причинами таких стосунків були як об’єктивні історичні обставини, так і політика правлячих кіл, що переслідували власні корисні інтереси і носили загарбницький характер.
Протягом віків наші народи існували мирно, спільно борючись з ворогами, захищаючи свої права , волю, можливість вільно розвиватися.
Не дивлячись на складність наших відносин і багато трагічних подій у минулому, на початку ХХІ століття стало можливим, коли керівництво наших держав зробили важливі кроки для встановлення дружніх, навіть братерських відносин між нашими народами.
Президенти України Леонід Кучма та Польщі — Олександр Кваснєвський у 2003 р. підписали договір, що покладав надію на кінець протистоянню та взаємне покаяння. Але такий хід подій не був вигідний ні антипольським, ні антиукраїнським силам як всередині наших країн, так і, особливо, за їх межами. Тому наші вороги знову провокують антинародні протиправні дії, з метою не допустити можливості нашим народам об’єднатися у європейській сім’ї демократичних держав.
Керівники наших держав, а також наші суспільства повинні вжити заходів, щоб не дати можливості нашим ворогам посварити наші народи і таким чином продовжувати визискувати обидві сторони.
Водночас ворогам України, як у Польському Сенаті, так і у Верховній Раді України нагадаємо, що не українці, а панівна верства Польщі протягом віків вела загарбання українських земель та знущалася над українським народом з часу утворення Польської держави. Ця жорстокість Польщі до українців викликали багато народних повстань та українсько-польських військових змагань. Повстання під проводом Косинського, Северина Наливайка, а особливо визвольна війна, очолена гетьманом України Богданом Хмельницьким призвели до виходу України з-під влади Польщі, а як наслідок — знищення незалежності Польщі на сотні років.
Отримавши незалежність у 1918 р., керівництво Польщі продовжувало антиукраїнську політику,насаджуючи «осадників» серед українського етнічного населення, масово переселяючи поляків на Волинські землі, що відбиралися силою у місцевих українців, репресії проти соціально-активного українського населення, обмеження українців у правах на освіту, руйнування українських храмів, шкіл тощо. Такі жорстокі дії спричинили радикалізацію польсько-українських відносин, і знаходило відповідь у проведенні заходів українського населення на самозбереження та захист своїх інтересів. Волинська трагедія відбувалась на етнічних українських землях, на які поляки не мали історичного права.
Її причиною є перш за все антиукраїнська політика польського уряду та спеціально спровоковані дії ворогів як Польщі, так і України. Адже сьогодні в Україні при владі опинились антиукраїнські сили, які ведуть політику знищення української культури, мови, економіки і самої Української державності. В цих нелегких для України умовах ми звертаємося до польського народу, польського керівництва з проханням: дати гідну відсіч нашим спільним ворогам, що сіють розбрат у наші відносини. Розпалювання ворожнечі з будь-якого приводу завдасть непоправної шкоди нашим народам.
Сподіваємося на порозуміння між усіма суспільно-політичними силами Польщі та України і не допустити дій, що ятрять рани наших народів і принижують їх гідність.
Наш шлях — це шлях примирення і прощення, що приведе наші народи до взаємоповаги, демократії, подальшого розквіту наших держав у сім’ї цивілізованих народів Європи і світу.