Купіть мені верстат і я виточу вам детальку

Ці листи-скарги на ПАТ «Полтаваобленерго» не можна читати спокійно. У них — людський біль, розпач і зневіра, бо нахабство монополістів перейшло всі межі...

Пенсіонерка Марія Пономаренко пише, що 20 років тому у селі Нижня Андріївка Гожулівської сільради Полтавського району їм виділили земельні ділянки, на яких вони звели будинки. Але проживати там і вести домашнє господарство неможливо, бо відсутнє електропостачання нового кварталу. Розширення електромережі обленерго поклало на плечі 14-ти забудовників, що й так ледве зводять кінці з кінцями на мізерні пенсії, але які мають заплатити за задоволення увімкнути «лампочку Ілліча»... 537794 гривні. І куди тільки не зверталися горопашні «новосели» — і до сільської, і до Полтавської районної рад, і до райдержадміністрації, і до облдержадміністрації, і в адміністрацію президента, але півтора десятка років у ХХІ сторіччі, коли «простори світового океану борознять космічні кораблі», змушені світити каганцями, отримуючи від чиновників, що міняються, обіцянки та відписки. Навіть продати свої будинки вони не можуть, бо кому вони потрібні без електрики...

Півмільйона гривень зажадало «ПАТ «Полтаваобленерго» за підключення світла й від забудовників нового масиву, що знаходиться між мікрорайоном Браїлки та селищем Рибці у Полтаві. Люди отримали тут земельні ділянки під житлове будівництво ще у 2007 році. Чимало з них побудувалися, втім, уже кілька років не можуть вирішити питання електрифікації.

Монополіст «Полтаваобленерго» демонструє неприховане здирництво. Забудовникам пропонують за власний рахунок купити трансформаторну станцію, стовпи і дроти, змонтувати мережу, а після підключення електрики передати це все на баланс обленерго, тобто, подарувати олігархам.

Люди готові заплатити за стандартне приєднання електроустановок відповідно до ставок, визначених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 1695 від 25.12.2012 р. (це теж чималі суми — в межах 16 тисяч гривень), однак півмільйона, — це вже занадто: у них просто немає таких грошей!

Про це вони з обуренням казали на сходці у квітні ц.р., на яку запросили народного депутата України Юрія Бублика. Не мати електрики, це значить, що не працює ні холодильник, ні телевізор, ні комп’ютер, ні обігрівач, ні кондиціонер, ні праска, ні соковижималка, ні електробритва, ні фен, ні кавомолка й т.д. Один із забудовників, який звів двоповерховий котедж, розповів, що за чотири роки у нього вийшло з ладу кілька портативних електрогенераторних станцій, які «зжерли» вісім тонн(!) бензину.

Пенсіонер, дитина війни Василь Ємець — один з мешканців цього кварталу, котрий колись мав надію на старість пожити у власному будинку, а отримав нещастя жити в такому собі «гетто» — без води, без газу й без електрики.

У численних відповідях В.Ємцю (й іншим) голова правління ВАТ «Полтаваобленерго» Є.Засіменко вказує на причину непідключення їхніх садиб: відсутність діючих мереж у районі забудови («Америку» людям відкрив: та вони ж і просять обленерго електрифікувати квартал!) Далі — більше: «при виділенні земельних ділянок та передачі їх у власність громадянам детальний план території не погоджувався з ПАТ „Полтаваобленерго“, відповідно не передбачалося інженерне забезпечення».

А для чого ж тоді, питається, пане Засіменко, генеральний план міста, в якому вказані місця перспективної забудови? А по-друге, можна подумати, що якби у 2007 році обленерго було поставлене до відома про виділення земельних ділянок під індивідуальне будівництво у Рибцях, то воно притьмом би кинулося закуповувати трансформатори, стовпи, вимикачі, затискачі й хомути, які б знадобилися років через три-чотири! Ну зовсім олігархи людей за дурнів тримають: аби стригти купони, повністю перекладаючи витрати на створення нових мереж на плечі пересічних громадян!

І не тільки на створення нових, а й на реконструкцію старих — теж! А що це справді так, переконує лист Юлії Сапітон, яка побудувала будинок по вулиці Хрестовоздвиженській у мікрорайоні Червоний шлях у Полтаві. Восени 2012 року вона звернулася до ПАТ «Полтаваобленерго», уклала договір «Про надання послуг з приєднання до електричних мереж», одержала технічні умови й сплатила понад 3 тисячі гривень за виготовлення проектно-кошторисної документації на підключення опори № 52 до підстанції ТП-540. Після цього забудовницю поствли до відома, що їй ще треба сплатити за прокладання 450 метрів персонального чотирижильного дроту, встановлення у трансформаторі персонального автовимикача, а заодно й замінити трансформатор ПС 110. У додатках до основного договору все це називалося «реконструкцією існуючих ліній електропередач» і складало... 85557 грн.

— Дріт перерізом 25 квадратних міліметрів, — каже пані Юлія, котра в процесі спілкування з монополістом почала розбиратися в електромережах не гірше випускника технічного вузу, — забезпечить електроенергією більше 150 будинків із замовленою потужність 7,5 кВт. Трансформатор ТП-450 живить електроенергією більше тисячі будинків, а для мого одного будинку у нього «не вистачає потужності»! Навіщо ж тоді на офіційному сайті ПАТ «Полтаваобленерго» вводити в обману громадян, вказуючи, що це — «сучасне, стабільне підприємство з гарним промислово-технічним потенціалом та чудовими перспективами для подальшого розвитку», якщо насправді воно не спроможне встановити підстанцію на новий квартал...

Мимоволі напрошується таке образне порівняння. Ви хочете пошити костюм і йдете до шевця. Але окрім оплати за пошив він додатково вимагає купити йому й гарну швейну машинку, бо його вже старенька.

Юлія Сапітон вважає, що ПАТ «Полтаваобленерго» або не має виробничих потужностей для забезпечення передачі та постачання електричної енергії споживачам (як виду ліцензованої діяльності), або користуючись монопольним становищем, шантажем і обманом вимагає гроші з потенційних споживачів.

А оскільки у неї є вагомі підстави припускати друге, то вона звернулася до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. Голова відділення В.Оніщенко повідомив заявницю про початок розгляду справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях ПАТ «Полтаваобленерго».

У 2012 році обленерго вдвічі збільшило чистий прибуток (140 млн. грн.), порівняно з 2011 роком (70 млн. грн.).

Важлива інформація для роздумів: прибуток за рік зріс удвічі, а тарифи ж удвічі не піднімалися. Мимоволі виникають припущення про методи забезпечення такого фінансового процвітання: ніж витрачати кошти на нові трансформатори й дроти, а потім отримувати від підключених споживачів по 30-40 грн. абонплати на місяць, то краще за те ж саме «рубати» з них десятки й сотні тисяч гривень...

— У тарифах на електроенергію закладені кошти і на реконструкцію, й на облаштування нових електромереж, — коментує ситуацію народний депутат України Юрій Бублик, до якого й звернулися виборці зі скаргами на «беспредел» олігархів, які скупили обленерго й тепер знаходять способи додатково заробляти мільйони аж ніяк не продажем електрики. — Власники обленерго пролобіювали відповідне законодавче забезпечення цього грабунку народу, заклавши у закони України «Про елекроенергетику» та «Про регулювання містобудівної діяльності» норму про будівництво інженерної інфраструктури за рахунок замовників послуг, що для громадян є фінансово непосильним. І не збідніло б «Полтаваобленерго», якби 1 мільйон зі своїх 140 мільйонів гривень прибутку використало на створення нових мереж у Рибцях та Нижній Андріївці, -вважає парламентарій.

На думку свободівця Юрія Бублика, ситуацію треба міняти кардинально. Тобто, повернути у державну власність такі стратегічні підприємства, як обленего й облгази, як це передбачено у програмі ВО «Свобода».

Людмила КУЧЕРЕНКО