Львівського годинникаря, який хотів реставрувати каланчу у Полтаві, не допустили до конкурсу

До інтернет-видання «Полтавщина» звернувся Бурнаєв Олексій Михайлович, кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри фізики та інженерної механіки Львівського Національного аграрного університету. Він попросив нас опублікувати копії своїх листів до міського голови Полтави з проханням взяти участь у реконструкції годинника на «каланчі».

Олексій Бурнаєв

У передмові він зазначив, що «бомбардував» полтавську мерію із своїми пропозиціями десять років, а у підсумку його навіть не допустили до конкурсу. На його думку, переможець торгів — це фірма, яка не зробила жодного вежового годинника, а лише пластмасові годинники.

Виконуємо прохання Олексія Бурнаєва і розміщуємо останній його лист.

Шановний Пане Голово!

Під Вашою опікою знаходиться унікальна споруда міської Ратуші, що формально належить до юрисдикції Держслужби з надзвичайних ситуацій.

Відповідно до інформації МНС: «У результаті проведеного тендеру вже визначився підрядник, який буде виконувати будівельні роботи по відновленню споруди вежі. Що стосується відновлення безпосередньо годинника, то на даний момент ще тільки відбувається вибір фахівців, здатних привести в порядок годинниковий механізм.»

Переговори з даною структурою мною проводились ще минулого року, а листи з пропозицією реставрації надсилались щороку протягом тривалого часу.

Тому прошу Вашого сприяння у процесі «вибору фахівців», оскільки цей годинник стане на тривалий час візитною карткою для цілого міста, а не лише МНС.

Крім 4-стороннього годинника з внутрішньою підсвіткою, вежа оснащена набором з дзвонів, що мають виконувати мелодії курантів.

Прошу Вас врахувати при «виборі фахівців» наступний досвід:

• я виготовив з 2000 року 53 вежових годинники по всій Україні (Київ, Львів, Вінниця, Сімферополь, Ратуша Івано-Франківська тощо)
• мною спроектовано і виготовлено 4 карильйони — набори дзвонів, що відбивають мелодії і години в автоматичному режимі — на даний момент найбільший — у Сімферополі, 11 дзвонів, на Св.-Троїцькому монастирі; інший у Києві, з 9 дзвонів, на Контрактовій Площі.
• квітковий годинник у Львові — єдиний у світі всесезонний годинник, що сам згортає стрілками сніг (відзначений у пресі Швейцарії). Кілька моїх робіт увійшли в «спадщину світового годинникарства».
• 4 стажування з вежового годинникарства і дзвонарства в Парижі
• єдиний в Україні «жакмар» — фасадний годинник з бронзовими фігурами в ріст людини, що виконують хореографічну композицію при бою годинника у Львові.
• 100% механізмів власного виробництва, довічна гарантія на механіку.

Не сприйміть за саморекламу, але мені відомі всі потенційні претенденти на дану реконструкцію. Ніхто з них не виконує повного комплексу робіт, потрібних для Вашої Ратуші. Дуже добрі київські дзвонарі не роблять годинників. Київські годинникарі не вміють бити у дзвони. Ні одні, ні другі не мають такого досвіду з 53 монументальних об’єктів (наручні годинники рахувати не будемо). Інших «учасників ринку» інакше як аматорами назвати не можу з їх 2 — 3 виготовленими годинниками, здебільшого на основі куплених за кордоном пластмасових механізмів із строком життя до 10 років, сумнівним художнім смаком і дешевими матеріалами для циферблатів, запозиченими з зовнішньої реклами, котра жовтіє за 3 роки, і динаміками замість дзвонів. Прошу також перед «вибором фахівців» передивитись DVD- диск з моїми роботами, що додається, і попросити подібний у «конкурентів».

Пдготував Андрій ПЕТРОВ, «Полтавщина»