Сто років тому поститися в Полтаві було легше

Виявилося, що в більшості закладів громадського харчування про цей не думали. Хоча деякі все ж приємно вразили поміткою у списку страв: «Пісне меню». А от майже сто років тому в Полтаві існувала суто вегетаріанська їдальня, де відповідне меню було і під час постів, і взагалі кожен день. Отже, хоча нині в нашому місті мешкає не так і багато вегетаріанців, традиції цього дещо незвичайного способу життя у Полтаві вже майже вікові.

Ще 1911 року Полтава була в числі міст, де ентузіасти прочитали лекції й доповіді про вегетаріанство. Російський журнал «Вегетарианское обозрение» писав у № 1 за 1912 рік: «Полтава. Скрізь ведуться тут розмови про вегетаріанство. Чекають з нетерпінням відкриття вегетаріанської їдальні, котре днями відбудеться. Зважаючи на велику цікавість, проявлену з боку місцевого суспільства до безубійного харчування, полтавські газети надрукували ряд статей з вегетаріанства». Про своє рішення відкрити їдальню на початку січня 1912 року оголосили три жінки, які об’єдналися у невеличкий вегетаріанський гурток, — Матрона Богданенко-Дудченко, Е. Каплан й Анна Перель. Їхній заклад харчування відрізнявся від багатьох інших тим, що створювався не задля комерційної вигоди, а для пропагування ідей вегетаріанства. За підпискою було зібрано 120 карбованців, на які 5 лютого 1912 року в підвальному приміщенні будинку № 13 на розі Дворянської й Срітенської вулиць і відкрили вегетаріанську їдальню під назвою «Жизнь во всем».

Газета «Полтавский голос» повідомляла: «Власниця щойно відкритої в м. Полтаві вегетаріанської їдальні Матрона Ів. Богданенко подала в міську управу прохання про звільнення відкритої нею їдальні від сплати трактирного на користь міста збору, мотивуючи клопотання тим, що відкрита нею їдальня не з матеріальною метою, а щоб надати можливість бажаючим отримати їжу, корисну з точки зору медичної й відповідаючу моральним засадам, причому ніяких спиртних напоїв, а також і більярду при їдальні не буде».

У перший день роботи закладу в ньому пообідало 12 осіб, у другий — 15, а на шостий — вже 82 полтавці. До кінця лютого тут щодня обідали в середньому 35-40 відвідувачів. Популярність їдальні зростала з кожним місяцем і в липні сюди приходили в середньому вже 170 людей у день. Загалом за 1912-13 роки в їдальні відпустили понад 80 тисяч обідів. Спочатку з усім господарством закладу справлялися самі засновниці, допомагав яким лише «кухонний мужик». Потім до них приєдналися інші добровільні помічники. Утім, по мірі розширення закладу довелося найняти персонал, а також перевести їдальню в більше приміщення.

Пізніше у місті створили і вегетаріанське товариство. Причому, відбулося це саме завдяки їдальні. У «Звіті Полтавського Вегетаріанського товариства за 1913 рік» записано: «Такий швидкий розвиток діяльності їдальні викликав необхідність створення якогось органу, котрий керував би її діяльністю й стежив за правильним розвитком. Таким органом могло стати товариство, яке, діючи за певним статутом, повинно було систематично проводити в життя ті ідеї, якими керувалися під час відкриття їдальні віддані їй особи». Отже, влітку 1912 року почалася підготовка документів для реєстрації вегетаріанського товариства. Восени був затверджений його статут, на першій сторінці якого можемо прочитати: «Определением Полтавского Губернского по делам об обществах Присутствия 15 сентября 1912 года, внесено в реестр обществ и союзов Полтавской губернии «Полтавское Вегетарианское общество». А 20 жовтня відбулися перші загальні збори товариства, детальний звіт про які пізніше опублікувала газета «Полтавская речь».

Устав Полтавського Вегетаріанського товариства

З полтавців, присутніх на перших зборах, у дійсні члени товариства (ними, згідно зі статутом, могли бути лише вегетаріанці) записалося 28 осіб, а в «члены-соревнователи» (вони відрізнялися від дійсних членів тим, що цікавилися вегетаріанством, сприяли його поширенню, але самі не брали на себе зобов’язання його практикувати) — 7 осіб. Для порівняння: під час перших зборів такого товариства у Москві записалося відповідно 23 й 7 осіб.

Того ж дня була обрана рада товариства, яку очолив відомий лікар Олександр Волкенштейн. Багато членів товариства також були непересічними особистостями і відігравали помітну роль у житті міста.

Цікаво, що, на відміну від вегетаріанських їдалень і товариств, які існували у той час в інших містах України і Росії, Полтавське вегетаріанське товариство і їдальня не мали на меті пропагувати здоровий спосіб життя чи якусь екзотичну дієту. Головним мотивом діяльності вегетаріанців у нашому місті був етичний. Тобто, члени товариства виступали за припинення насильства над тваринами, м’ясо яких уживають у їжу. На тлі багатьох несправедливостей і негараздів тодішнього суспільства, напередодні однієї з найбільших війн в історії людства, вони закликали до милосердя, гуманного ставлення як до людей, так і до тварин.

«Апологетами вегетаріанства, різноманітними вченнями, натуралістами і фізіологами давно встановлено, що реформа харчування перебуває в тісному зв’язку з реформою людського світогляду, а звідси — і реформою людського співжиття. Тому ми глибоко віримо, що з переходом від системи трупоїдіння до природної їжі — зміняться і людські взаємовідносини, в основі яких лежатиме істинна, природна, не підігріта ніякими міркуваннями, любов до людини і всього живого, що населяє Землю», — так сформульовані ідейні засади товариства.

Наскільки праві були полтавські вегетаріанці початку минулого століття? Суперечки між прихильниками вживання м’яса і послідовниками безубійної дієти точаться досі. І навряд прихильники двох таких різних світоглядів колись дійдуть згоди. Утім, наші предки-полтавці зробили красиву спробу зробити цей світ кращим. І не їхня вина, що світ до них не прислухався...

Ганна КОЗЕЛЬСЬКА, «Полтавщина»