Олександр Артеменко в міській раді рятуватиме Полтаву

На наступній сесії міськради Полтави депутатам та громаді представлять нового обранця — Олександра Артеменка, який замінить в депутатському кріслі Андрія Мартенса.

З цього приводу «Полтавщина» вирішила познайомитися із людиною, яка відтепер захищатиме права виборців, — Олександром Артеменком.

— Олександр Степанович, традиційно у таких випадках ми питаємо про основні автобіографічні пункти.

— Я народився 28 травня 1970 року, у Казахстані, де мої батьки піднімали цілину. Потім сім’я повернулася до Полтави, я завершив 8 класів Супрунівської школи. Навчався у Полтавському нафто-геологорозвідувальному технікумі. Цікавий момент — практику проходив на мису Камєнному, за полярним колом. Відкрив для себе, що і там є літо, правда, тільки у липні-серпні. Навіть купатися можна, хоча на дні ставку лежав лід. У 1989 році був призваний на строкову військову службу, яку відбував у ракетних військах стратегічного призначення. Повернувся в 91 році, а тут суцільний розвал. У мене два брати: старший Геннадій тоді служив у Полтаві, на Червоних казармах, до цього відслуживши у Німеччині і Афганістані, а середній Ростислав підхопив рух кооперації. Звичайно, бізнес 90-х — це особлива тема. Моє перше замовлення — це ремонт УАЗика райвиконкому Полтавського району. Настільки було все розвалено, що навіть машину відремонтувати нікому було.

— Опустимо дрібниці.

— Так. У 1996 році я вже офіційно став підприємцем. У 2003 році стояв біля підземного переходу на зуп. Фурманова, дивився на цей жах, хоча люди там проходили. Так народилася ідея привести його до ладу. Звернувся до Михайла Юхименка, який фактично заміняв тут Анатолія Кукобу. Пропозиція пішла на ура. У травні я розпочав, а 30 вересня вже завершив роботи. Потім влада звернулася із проханням привести до ладу перехід на М.Бірюзова, на зуп. 11 школа, який був затоплений. Було складно, але я впорався із цим завданням.

— Як ви прийшли у політику?

— Наприкінці 2005 року я став членом партії «Наша Україна», а у 2006 році я був обраний депутатом Київської районної у Полтаві ради, був головою бюджетної комісії...

— Це ви на хвилі подій на Майдані?

— Так, я співчував, можна так сказати.

— Але потім був «Фронт Змін», що сталося із «Нашою Україною»?

— Помітив, що пристосуванці та кон’юнктурники взяли владу в організації. Більше перебувати в такій партії я не міг.

— Це принципова позиція. Як тепер ви будете співпрацювати у міській раді? Адже ваш попередній депутатський досвід трохи відрізняється від існуючих реалій.

— Так, тоді була дискусія, тому що рада була політично строкатою. І голова ради Віктор Животенко, якого я поважаю, змушений був працювати із нами по тим питанням, де депутати не поділяли його точку зору. Це було цікаво. А зараз, у мене таке враження складається, що депутати політично не зацікавлені. Їм не цікава депутатська робота, тому що вони не мають морального права сказати Олександру Мамаю, що ні, я не згоден, я буду голосувати не так. Вони прив’язані до його думки. Тому і робота із виборцями їм не цікава. Навіщо? Я так зрозумів, що вони на другий строк не претендують.

— Але все-таки — це живі люди, а не роботи, і вам просто доведеться із ними співпрацювати. Яким інструментарієм будете користуватися?

— Будь-яким, що мені належить. Я увійду до комісії. Окрім цього я отримаю право на отримання інформації з будь-якого управління, буду контролювати це. Намагатимусь якось пожвавити міжфракційну групу «За Батьківщину», тому що мені здається, що опозиційні депутати трохи розгублені від цього панування «Совісті України».

— Що таке ГО «Команда порятунку Полтави»?

— Так, я голова цієї організації, до команди входить наразі приблизно 20 чоловік. Назва сподобалась — КПП...

— Назва просто чудова, але як рятувати будете, яким чином?

— Все-таки завершу. У нас у Полтаві багато громадських організацій, чимало з яких — це всеукраїнські філіали. По-друге, вони вузько спеціалізовані. А ми вирішили створити саме полтавську організацію і з більш широким колом питань. Реєструємо газету, будемо повідомляти громадськість про дії влади, тобто установити громадській контроль. І депутатство мені у цьому знадобиться. Плюси влади громадськість побачить і так, а критика для них «зачинена».

— Але... ви особисто станете частиною цієї влади. Будете критикувати сам себе?

— Більше контролювати, а не критикувати. Інформувати — це в першу чергу. Люди дуже мало знають про діяльність нашої влади, а ми так довго просторікуємо про громадянське суспільство та демократію.

— Так ви будете рятувати Полтаву чи демократію?

— Полтаву в першу чергу.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»