Чому перевізники ігнорують Полтавський міськвиконком

У Полтаві — 66 міських автобусних маршрутів загального користування. «Полтавщина» поцікавилася умовами договорів між перевізниками та міськвиконкомом, згідно з якими підприємці обслуговують пасажирів.

Як виявилося, основні обов’язки перевізників такі:

• перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування;
• використання автобусів на міському автобусному маршруті загального користування;
• дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт та захист прав споживачів;
• дотримання запланованої кількості рейсів (не менш як 95%);
• облаштування автобусів засобами візуального та звукового інформування по найменуванню зупинки, зокрема, наступної, маршруту, інформування пасажирів про правила користування автобусами і порядок оплати проїзду;
• використання на маршруті автобусів, пристосованих для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями згідно з затвердженими графіками руху;
• дотримання водіями графіків руху, швидкісних режимів, правил посадки-висадки пасажирів на зупинках, стоянки на кінцевих пунктах із забезпеченням порядку і чистоти;
• видачу пасажирам квитків;
• щоденний технічний огляд транспортних засобів, інструктаж персоналу щодо відповідного рівня дисципліни та культури обслуговування пасажирів;
• додаткове безоплатне перевезення окремих категорій громадян, визначених рішеннями Полтавської міської ради або її виконавчого комітету та інше;
• щоденний передрейсовий медичний контроль водіїв.

Але чи виконують перевізники вище вказані пункти? Скажімо, елементарно на Дублянщину чи Вакуленці полтавцям не завжди вдається дістатися без пригод, хоча графіки руху транспорту чітко визначені. Справа у тому, що водії спокушаються на «кільцеві» маршрути – ті ж манять своєю прибутковістю.

Але цю проблему можна було б подолати, якби: а) у водіїв була совість; б) вищий рівень зарплати; в) та якби транспортні засоби були обладнані датчиками навігації.

До речі, останні навіть передбачені договором. У документі сказано, що перевізник має встановити систему геонавігації на транспортних засобах за власні кошти і не більше, як за 90 днів від дати підписання договору. До того ж підприємець має підтримувати GPS-навігатори у робочому стані. Наголосимо: встановлення датчиків - це не пропозиція чи рекомендація, а обов’язок. Проте, за даними відділу з питань транспортних перевезень та зв'язку Полтавського міськвиконкому, на сьогоднішній день з близько 350 одиниць громадського транспорту Полтави датчиками GPS обладнано тільки 101 автобус. При цьому усе серйозно: якщо перевізник не виконує своїх зобов’язань, міськвиконком має право розірвати з ним договір. За відсутність системи геонавігації – у тому числі.

То чому перевізники не виконують своїх обов’язків? У більшості автобусів так і немає датчиків. У половині ж транспорту, де є GPS, вони не працюють. У міськвиконкомі на це закривають очі. Чиновники самі розповідали про те, що не вимагають з перевізників встановлення датчиків геонавігації на транспортних засобах. І це при наявності конкретного пункту у договорі.

— Якщо за кожне порушення розривати договори, у нас не залишиться перевізників. Там бабусю образили, там зійшли з маршруту… Ми всі люди, ми не ідеальні. До того ж датчик GPS коштує близько 2000 гривень. Не усі підприємці можуть собі це дозволити, - прокоментували у відділі з питань транспортних перевезень та зв'язку Полтавського міськвиконкому.

Виникають запитання. Перше. Чи не є це маніпуляцією з боку перевізників: «Я не можу виконати ту чи іншу умову – приймайте мене таким, яким я є»? Так виходить? Але чому через це мають страждати полтавці? Схоже, що GPS – єдине, що може змусити водіїв не спокушатися на чужі маршрути і дотримуватися своїх графіків. У будь-якому випадку, інші міри, які намагаються прийняти чиновники проти такого явища, поки що не надто результативні. Наприклад, недавно у місті з’явився новий маршрут «Інститут зв’язку —– Левада», який організували самі полтавці. У мерії про це — ні сном, ні духом. Ще одне: після 20:00 доїхати до віддалених куточків міста нелегко, як і раніше.  Усе залежить від настрою водіїв та… від їхньої совісті…

До речі, від цього страждають не тільки пересічні полтавці, але й працівники центральної диспетчерської служби міських пасажирських перевезень. У комунальному підприємстві ніяк не можуть скласти повний розклад руху міського пасажирського транспорту у місті. Щоб це зробити, фахівцям потрібні дані з датчиків.

Друге питання: навіщо у такому випадку створювати такі умови, які перевізники не зможуть виконати? Хіба чиновники тоді добре виглядають, коли їх вимоги ігнорують, коли договори, укладені з мерією, ігнорують? А народ у нас такий: якщо можна зробити одне-друге порушення і залишитися без покарання, то піде на третє, четверте, п’яте… У відділі з питань транспортних перевезень та зв'язку Полтавського міськвиконкому відзначають: на даний момент приймається рішення про те, щоб навіть не допускати до конкурсу перевізників, транспорт яких не об лаштований GPS-навігаторами. Як то кажуть, далі – буде…

Каріна ТЮТЮННИК, «Полтавщина»