Як уберегтися від сказу

Сказ — особливо небезпечна інфекційна хвороба всіх теплокровних тварин (на нього хворіють усі види домашніх, сільськогосподарських та диких тварин), що характеризується ураженням центральної нервової системи і закінчується летально. Джерелом збудника сказу (вірусу) є хворі на сказ тварини, які виділяють вірус зі слиною. Тривалість інкубаційного періоду залежить від багатьох факторів. Найбільш короткий термін для тварин — 7-8 днів, для людей — від 2 тижнів до 1 року.

Вірус по нервовій тканині поширюється від місця укусу до головного та спинного мозку, де потім накопичується, потрапляє до внутрішніх органів, які можуть його виділяти (слинні, слизові, підшлункова, молочна залози). Клінічні ознаки сказу у тварин подібні. Форма хвороби може бути буйною, тихою, атиповою. Для типового прояву сказу характерні стадії провісників (зміна поведінки), збудження і паралічів. Частіше переважає паралітичний сказ.

Головною ознакою захворювання диких тварин є зміна поведінки — втрата відчуття страху. Звірі втрачають обережність, вдень з’являються в населених пунктах, в місцях випасу і утримання худоби, нападають на тварин і людей.

Перші ознаки хвороби у людини з’являються раптово. Вже за один-два дні від початку захворювання на місці загоєної від укусу рани рубці набухають і робляться темно-червоними, виникає «тягучий» біль, починається загальне нездужання, слабкість, з’являється почуття туги, пригніченості. Разом з цим хворий втрачає апетит, погано спить, стає неспокійним, дратівливим. У нього з’являється спрага, він просить пити, але проковтнути воду не може через судороги м’язів глотки. Розвивається тяжка ознака так званої «водобоязні». Захворювання триває 2-4 дні і закінчується смертю.

Слід пам’ятати, що у слині тварин вірус сказу з’являється за 10 діб до появи у неї перших ознак хвороби. Отже, навіть коли людину вкусила чи подряпала на перший погляд здорова тварина, треба негайно звернутися до лікаря.

Основним джерелом вірусу сказу в Україні, як і у більшій частині Європи, є лисиця червона. Хвора на сказ лисиця здатна пробігати за добу до 10-15 км, контактуючи з безмежною кількість різних видів тварин і, в першу чергу, з собаками, котами, худобою, яка утримується на пасовищах. А це, у свою чергу, «наближає» сказ до людини. Потенційним джерелом розповсюдження сказу є бездоглядні собаки і коти, а з ними нерідко бавляться діти. Особливо наражають себе на небезпеку захворіти на сказ мисливці і працівники лісового господарства, які в процесі своєї роботи можуть стикатися із хворими на сказ тваринами, коли знімають шкіру із вбитої здобичі. Тому таку роботу потрібно виконувати в гумових рукавичках. Після цього руки, не знімаючи рукавичок, треба вимити в дезінфекційному розчині.

Щоб запобігти зараження тварин на сказ, їм треба щорічно робити профілактичні щеплення. У сільській місцевості необхідно вживати ветеринарно-санітарні заходи по недопущенню диких хижаків до тваринницьких ферм, гуртів та інших місць розташування свійських тварин.

Напружена епізоотична ситуація на Полтавщині не виключає можливості захворювання людей на сказ. Цю загрозу підтверджують дані про значну кількість безпритульних тварин, незадовільний стан боротьби з ними в населених пунктах, невиконання правил утримання домашніх тварин їх власниками. Щорічно більше 4 тисяч осіб звертаються за антирабічною допомогою; майже 1,5 тисяч отримують антирабічне лікування.

При появі скаженої тварини необхідно негайно сповістити райсанепідстанцію, ветлікарню. Після проведення ветеринарними спеціалістами досліджень, трупи скажених тварин треба спалити або закопати на глибину не менше двох метрів. Одяг і білизну людей, які контактували зі скаженою твариною, варто прокип’ятити і випрати з милом. У тому випадку, коли людину покусала або послинила підозріла на сказ тварина, необхідно, перш за все, застосувати заходи для негайного знешкодження вірусу в рані. Місце укусу треба промити водою (краще з розчином мила) й обробити йодом. Висмоктувати кров з рани небезпечно, бо вірус може проникнути в організм здорової людини через тріщини на губах. Але єдиним заходом попередження сказу у людини, яку покусала хвора тварина, є щеплення. Тому після обробки рани необхідно негайно звернутися до лікаря. Під час щеплення можна вести звичайний спосіб життя і працювати. Не слід тільки вживати спиртні напої як у період щеплень, так і протягом 6-ти місяців після їх закінчення.

Якщо людину покусала чи подряпала здорова на вигляд тварина, її не треба вбивати, а необхідно прив’язати або краще замкнути в окремому приміщенні, спостерігати за нею протягом 10 діб. Якщо по закінченню цього строку ознак сказу немає — тварина здорова. Тоді можна не робити щеплення людині, що постраждала від укусів тварини. Цей строк визначається тим, що тварина може бути заражена і знаходитися в останній стадії прихованого періоду хвороби. Протягом цього часу в слині чотирилапого вже знаходяться віруси.

Перерви в проведенні ін’єкцій під час щеплення недопустимі. Самовільне припинення або скорочення визначеного лікарем курсу, а також несвоєчасність розпочинання курсу щеплення часто стає причиною того, що вироблення імунітету запізнюється і напруженість його виявляється недостатньою, щоб запобігти виникненню захворювання.

Треба пам’ятати, що сказ вилікувати не можна, його можна тільки попередити.

Станіслав РУДЕНКО, начальник Полтавського міськрайонного управління Держсанепідслужби