До одиноких полтавців вже не ставляться, як до тих, хто «жре на шару»

Учора ІВ «Полтавщина» побувала у кафе «Каприс», де харчуються одинокі малозабезпечені пенсіонери Полтави.

Адміністрація закладу холодно прийняла журналістів. Можливо, тому, що між рядами в кафе було не прибрано? Так, на підлозі лежали залишки їжі та зіжмакані серветки. Поряд — чекали свого обіду пенсіонери. Наскільки це етично, судіть самі. Офіціантка говорить: не встигла прибрати після банкету. Проте чи посадила б вона за стіл серед смітника свою маму? Запитання риторичне. Адміністратор кинула нам пару слів про те, що безкоштовне харчування було і є та побажала нам усього доброго. Тому за коментарями ми звернулися безпосередньо до людей похилого віку, які прийшли пообідати. У «Каприсі» ми познайомилися з Людмилою Петрівною, Людмилою Євгенівною та Володимиром Дмитровичем.

Людмила Євгеніївна

Усі троє раді, що місто турбується про них. Володимир Дмитрович, наприклад, живе один вже 30 років. За словами пенсіонера, харчується він один раз на день — і то в «Каприсі». Коли протягом січня не було безкоштовних обідів, чоловік їв хліб та одну кашу, бо, як він пояснив, більшого собі дозволити на мінімальну пенсію не може. Цей період у своєму житті Володимир Дмитрович з посмішкою назвав «аутом». Зараз чоловік задоволений, бо може поласувати гарячими стравами.

За словами пенсіонерів, на перше в «Каприсі» найчастіше дають борщ, капусняк, супи з макаронами чи горохом. На друге — макарони, пшенична чи перлова каша з котлетами, ковбасою чи сосискою. На третє — чай або компот з пиріжком. До речі, вартість обіду на одну людину становить 8 гривень. На запитання, чи добре готують у «Каприсі», полтавці відповіли: буває усякого.

— Це як у господині: сьогодні зварила борщ — смакота! А завтра робиш ніби те саме, але...щось не те. Так і тут. Усе залежить від зміни поварів. Один раз — дуже смачно, інший — каша недоварена чи котлети надто засмажені, — поділилася Людмила Петрівна.

Ми поцікавилися і тим, яка страва в «Каприсі» пенсіонерам смакує найбільше. Жінки вважають, що це — котлети з печінки. Володимир Дмитрович говорить, що, коли немає грошей і твій шлунок бурчить, смакує усе. При цьому ставлення до голоду у наших нових знайомих різне. Людмила Петрівна тримається позиції, що їжа має бути смачною: «Наприклад, у мене проблеми з печінкою, дуже засмаженого мені також не можна. А було і таке, що прийду в „Каприс“ — щось не смакує, я подлубаюсь у їжі, встану і піду. Краще ходитиму голодною» (сміється. — Авт.). Володимир Петрович має іншу точку зору: «Я вдячний за те, що мені сьогодні дає Бог. Той, хто знає, що таке відчуття голоду, яке зберігається з роками, цінує допомогу та їсть усе, що дають». Проте навіть маючи протилежні погляди люди похилого віку не сваряться: мило спілкуються за столом та жартують.

Ми запитали, чи добре до пенсіонерів ставиться обслуговуючий персонал. Літні люди розхвалили Анічку та Оленку, дівчат-офіціанток, які завжди привітні до полтавців. Раніше ж, розповіли старенькі, бувало, терпіли і хамство. Коли пенсіонери просили доварювати перлову кашу, краще промивати крупу або не сильно засмажувати котлети, їм кричали у відповідь: «Чуєш, ти! Закрий свого рота! Жреш тут на шару і ще щось не подобається! Їж, що дають!» До речі, цих працівників у «Каприсі» вже немає.

Пенсіонери говорять, що минулого року їх добре годували: цим опікувався «Червоний хрест». До нього ж було по-різному. Інколи повари халатно ставилися до приготування їжі. Наприклад, не доварювали перловку — Володимир Дмитрович половину з’їдав, половину — забирав додому собаці. Чи перебирають пенсіонери? Ні. Лише зазначають, що вдячні тим поварам, які готують для них так, як для себе. До речі, своїм сьогоднішнім обідом полтавці задоволені. Говорять: смачно. Передають привіт поварам. Сподіваються, що у цьому році, коли допомогу малозабезпеченим одиноким пенсіонерам фінансує Полтавський міськвиконком, так буде постійно.

При нас Людмила Петрівна віддає котлету чотирилапому улюбленцю Володимира Дмитровича, собаці. А Людмила Євгеніївна забирає додому макарони: говорить, готувати в її віці (72 роки) важко, а увечері жінка може зголодніти. Троє друзів розходяться по домівках. У понеділок вони знову зустрінуться у «Каприсі» і говоритимуть про політику, економіку, погоду та мрії (повірте, вони у них є!).

Каріна ТЮТЮННИК, «Полтавщина»