Книжки потроху перетворюються на розкіш

У Полтаві втрачають свою популярність книжки. Комп’ютери та планшети склали серйозну конкуренцію пригодницьким та іншим світам, викладеним на папері. Про це говорять продавці книжкових магазинів.

З цієї нагоди «Полтавщина» завітала до однієї полтавської книжкової крамниці та поспілкувалася з продавцем Оксаною Луценко. Ми намагалися з’ясувати, чому книга, як така, втрачає свою популярність, та які твори до вподоби полтавцям.

У крамниці — дві жінки, покупці. Одна шукає книжку Харукі Муракамі, інша — підбирає книгу 10-річному сину. Оксана дає поради читачам. Коли задоволені відвідувачі йдуть з крамниці, Оксана Луценко готова до спілкування з нами.

— Люди якої вікової категорії переважно приходить за книжками до крамниці?

— Нас відвідують абсолютно різні читачі. Можна сказати: від малого до великого. Зараз до нас приходять багато молодих людей, які бажають «покласти щось до своєї голови». Ми, звичайно, їм допомагаємо. На жаль, на сьогоднішній день книжки купують тільки ті люди, які можуть собі це дозволити. Бо нова хороша книга коштує близько 100 гривень.

— Які найпопулярніші книги серед ваших клієнтів? У 2007 році, наприклад, ажіотаж у Полтаві був навколо детективів Дар’ї Донцової. Хто є лідером з продажу зараз?

— Дар’я Донцова взагалі вже пішла зі світового ринку. Попит на таку низькопробну літературу вже згасає. Тобто зараз ми бачимо тенденцію до того, що людині потрібна більш розумна, корисна та цікава література. Щодо рейтингу, то у нашій крамниці зараз лідирують Людмила Уліцька та Діна Рубіна — такі книжки вже на ряд вище.

— Книжки якою мовою переважно купують: українською чи російською?

— Переважно, російською. Але це не показник. Український сегмент книги значно менший, ніж російський. Тому що буває так, що відповідника книги українською немає, лише російський варіант — і книгу купують.

— Чи є у вас рідкісні книги, такі, які зараз важко знайти або які виходять з обігу?

— Зараз залишилось дуже мало підписних видань, бо вони дуже рідко потрапляють на ринок. Я маю на увазі вторинний ринок. Попит на них також впав, у порівнянні з минулими роками. Щезли з ринку академічні книги, які були видані в радянські роки.

— Як щодо мотиваційної літератури? Така книга користується попитом? Адже буквально кілька років тому ажіотаж був шалений...

—  Звичайно, купують. Але у порівнянні з минулими роками, попит на таку літературу впав. Тоді це було стихійно: які тренінги люди проходили, такі книги й купували. Ну, класиків цього жанру, наприклад, того ж Карнегі, купують і зараз. З нових імен можу назвати Ірвіна Ялома. Проте і таких авторів у нас купують не так «повально». Ми ж Полтава, а не Київ.

— До речі, чи є у вас книжки полтавських авторів? Чи часто їх запитують?

— Полтавські автори до нас приходять самі. Ми з радістю приймаємо їхні книжки для продажу. Якщо автори прорекламували свою книгу, то є відповідна реакція. Проте, як видно, сьогоднішні читачі не мають великої потреби у творах полтавських авторів. У нас навіть є проект, де перевидаються книжки полтавських авторів. У тому числі — і про Полтаву. Ці видання ще дореволюційні. Проте і тут особливого попиту немає...

— Останнє запитання. Чи вважаєте ви, що через певний час книга у її традиційному розумінні зникне?

— Ні, на мою думку книга, як така, не зникне ніколи. Бо окрім художньої літератури, існують й профільні книжки, наприклад «Бугалтерський облік». Таку літературу набагато легше читати в друкованому варіанті. Друкована книга має свої переваги перед електронною. Був у мене такий випадок. До нашої крамниці зайшов хлопець років 17-18-ти й довго приглядався до однієї книжки. Потім, коли таки наважився її купити, засмутився. Ціна для нього була задорогою: не вистачило коштів на книгу. Тоді я порадила хлопцю не засмучуватися: твір можна скачати в електорнному варіанті. На це він відповів: «Електронна книга не шарудить. У неї нема запаху, тактильний контакт також відсутні. Одне слово: ніякого задоволення». Тож, на мою думку книги, у класичному розумінні, не зникнуть доти, доки будуть люди, схожі на цього хлопця.

Георгій ВОЛОШИН, «Полтавщина»