Війна за смітник

Однак, якщо в інших містах події точились навколо  мільйонних статків, то полтавці не змогли мирно поділити звичайні сміттєві баки. З’ясування стосунків щодо того, хто буде «контролювати» десяток «євроконтейнерів» на одній із вулиць, ледве не коштувало одному із його учасників життя.

Справа у тому, що стоять ці баки для сміття поруч із продуктовим супермаркетом і дуже часто із магазину сюди викидають прострочені та неякісні продукти. Протягом останніх років цей товар став ласим шматком для декількох місцевих п’яниць. Відходи були для них основним раціоном харчування та закуски до спиртного, тому їх волоцюги оберігали від собі подібних з інших вулиць. Як правило, після перших же погроз непрохані гості залишали їхню територію і йшли шукати кращої поживи. Однак, декілька місяців тому до сміттєвих баків почав заглядати чолов’яга, який на їхні зауваження практично не реагував. Про нього вони знали небагато, лише те, що проживає десь неподалік і раніше, наче б то, сидів у в’язниці.

Незговірливим чоловіком, як з’ясувалося пізніше, виявився Василь (ім’я змінено), 1956 року народження, який і справді має чималий «тюремний стаж» - більше 30 років.  За його словами, вперше до в’язниці  він потрапив ще у дев’ятому класі. За крадіжку йому присудили тоді 1,8 років ув’язнення. Після звільнення, він ще декілька разів потрапляв до в’язниці за незаконне привласнення чужого майна, а згодом здійснив вбивство людини. Відсидівши 15 років, у 2004 році Василь приїхав жити до Полтави, тут одружився. Однак, постійні конфлікти з уже дорослим сином дружини призвели до того, що сім’ю йому прийшлось залишити. Через безгрошів’я та відсутність житла колишній в’язень пішов у Дендропарк – із дошок змайстрував там невелику хижку, яка і почала служити за будинок.  Вести бродячий образ життя все ж прийшлось недовго: за декілька місяців разом із новою співмешканкою «переїхали» у межі міста та  почали винаймати квартиру на вулиці Бакинських комісарів.

Василь почав працювати різноробочим, його цивільна дружина також вдома не сиділа – підробляла де могла, однак грошей на життя не вистачало. Якось ввечері, проходячи повз сміттєві баки, які знаходяться неподалік будинку, чоловік побачив працівника супермаркету, який викидав туди різні продукти. Дочекавшись, поки той піде до магазину, Василь витягнув з баків декілька рибних консервів, пару палок ковбаси та пішов додому. Термін придатності наїдків уже закінчився, незважаючи на це сім’я ними добре повечеряла. З тих пір чоловік почав частенько заглядати на смітник. Однак, як виявилось, це місце вже «контролювали» місцеві п’янички.  

— Вони почали відганяти мене від цього магазину, — говорить Василь. — Вже не один раз виникали суперечки навколо цього – вони до мене підходили та погрожували, вимагали, щоб я більше сюди не приходив. Поступатись я не хотів і не міг, тому що життя останнім часом стало дуже дорогим, а грошей заробити не було де. Без продуктів, які я час від часу брав у смітнику, ми з дружиною просто б не прогодувались, а знову красти та сідати в тюрму я не хотів.

Нещодавно ввечері чоловік знову пішов до сміттєвих баків. Дочекавшись, поки працівник магазину викине відходи та відійде подалі, він, як і раніше, вибрав собі «придатні» до виживання продукти та збирався йти додому. Раптом, за його словами, до нього підійшов незнайомець, який був напідпитку, і почав погрожувати: заявив, що це його район, він його контролює і Василю потрібно негайно, залишивши продукти, забиратись геть. В іншому випадку – він продемонструє на непроханому гостеві усі свої навички карате, яким довгий час займався. Однак, колишній в’язень, на погрози не зреагував, а почав відстоювати свою позицію. Через хвилину-другу словесна суперечка переросла у бійку, в ході якої Василь дістав ніж, який постійно носив із собою, та наніс ним удар в груди своєму суперникові. Уражений чоловік спочатку впав, однак за якусь мить підвівся та побіг за будинок.

Як виявилось, попрямував потерпілий до свого знайомого. Болі, за його словами, він практично не відчував (це не дивно, адже за деякий час до суперечки випив більше пляшки горілки), однак, оглянувши рану, зрозумів, що необхідно викликати швидку допомогу.  Таке рішення, напевно, і врятувало йому життя, адже, як виявилось пізніше, лезо ножа лише на декілька міліметрів не дійшло до серця і якби вчасно медики не надали кваліфікованої допомоги – людина могла б померти.

«Для розшуку злочинця були задіяні усі сили карного розшуку райвідділу, - говорить заступник начальника Київського РВ ПМУ підполковник міліції Леонід Люлін. Ускладнювало нашу роботу те, що все сталось протягом якоїсь хвилини і свідків цієї події не було, потерпілий свого кривдника також не знав і описати не зміг. Єдина інформація, яка у нас була на той час - це те, що підозрюваний проживає десь неподалік і раніше довгий час не мав постійного місця проживання. Незважаючи на це, поспілкувавшись практично з усіма «бомжами», які вештаються в даному районі, нам все ж вдалось вийти на слід злочинця і через три дні після вчинення злочину, затримати його».

Ось така дійсність злочинного промислу сьогодні: хтось іде на злочин заради чергового мільйону для шикарного життя, а хтось готовий встромити  ніж у серце іншої людини в боротьбі за право їсти продукти зі смітника. Незважаючи на це, і одним, й іншим, рано чи пізно прийдеться відповісти за вчинене – комусь перед законом людським, а комусь і перед Божим. Відносно Василя Київським райвідділом міліції вже порушена кримінальна справа за частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України (умисне тяжке тілесне ушкодження). Даною статтею передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років, тож чоловік скоро знову повернеться до вже звичного для нього тюремного життя.  

Володимир ПАСІЧКО, помічник начальника Київського РВ ПМУ по взаємодії з громадськістю та ЗМІ