Як на Полтавщині колядували

Напередодні Різдва ми вирішили дізнатися, як колядували на Полтавщині, та які колядки співали в давнину. У цій справі нам допомогла старший науковий співробітник науково-дослідного відділу етнографії Полтавського краєзнавчого музею Наталія Сахно. За її словами, колядувати ходили 7 січня, як дорослі, так і діти:

— Спочатку ходили колядувати маленькі хлопчики й дівчатка, чи разом чи окремо. Колядувати починали десь о 16-годині, обходили домівки родичів, сусідів. Колядки співали побутового змісту. Пізніше ходили старші діти, їх називали піддівочки-підпарубочки, це десь 10-12 років. Потім ходили дівочки-парубочки,13-14 років, і вже дівки й парубки — 16-17 років і більше. Вони ходили колядувати вже о 18-19 годині. Парубки носили з собою дерев’яну зірку яка мала в центрі образок народження Христа та свічку.

Після колядок, молодь окремо й дорослі окремо сходилися в хатах. На Полтавщині намагалися вибрати «веселу хату, де весело гуляється». Для цього наймали музик й робили «зноску», тобто зносили на один стіл всі продукти, які наколядували. Наколядовані гроші часто використовували на благодійні цілі, тобто на будівництво школи або церкви. Молодь сходилась на святкові вечорниці, але в них була так звана «вечорнича мати» яка слідкувала за цнотливістю молоді.

А ось приклад однієї із давніх колядок, яку співали наші прабабусі та прадідусі:

Нова радість стала
Як на небі хмара
Над вертепом звіздар ясна
На весь світ осіяла
Там пастушка з ягнятком
Перед Божим дитятком
На колінки припадала
Царя Бога восхваляла:
Ой ти царю наш царю
Ти небесний господарю
Пошли, Боже літо множе
Сьому й тому господарю
Щоб і хліб народився
Щоб і скот наплодився
Щоб і цей же пан-хазяїн
Тай у світі нажився

Колядки, які співали парубки та дорослі, були більш складними й оповідали про життя Христа. Ось уривок однієї з таких колядок:

Та ой видів Бога, видів твори
Де мир Божий прожива
Та й Архангила Гавриїла у Назарит посилала
Та звістіть звістку в Назареті
Стало слово у Вертепі
Та стало слово у Вертепі
У прекраснім Віфлеємі
Та де Ісус народився
Там же Ірод засмутився
Та Ірод плаче та ридає
Свої слуги розсилає
Ой ви слуги мої діти
Ой підіте де знайдіти
Де знайдіти там згубіти
Меченьками розсічіте
Та меченьками розсікали
Кров невинну проливали
Малих діток вигубляли.
Та вигубили 10 тисяч щей чотири
Матки плакали за ними.
Ой не плачте ви за нами
Буде чадо перед вами
Буде чадо перед вами
Перед вашими глазами.

Георгій ВОЛОШИН, «Полтавщина»