Як на Полтавщині традиційно святкували Різдво

6 січня Україна святкує Святий вечір перед Різдвом. Як і в більшості регіонів, на Полтавщині були свої традиції святкування, свої обрядові пісні та колядки.

Як готувалися до Різдва на Полтавщині та як його святкували ми з’ясовували у Полтавському краєзнавчому музеї. Старший науковий співробітник науково-дослідного відділу етнографії Полтавського краєзнавчого музею Наталія Сахно, розповіла, що на Полтавщині традиції святкування трохи вирізнялися поміж інших регіонів:

— До Різдва готувалися ретельно. На початку прибиралися в господі, чинили тин, білили хату та перестеляли долівку. До Різдва кололи кабанів та часто різали ягнят або овець, особливо на Новосанжарщині та Кобеляччині, де майже кожна родина тримала худобу. На Пасху та на Різдво була традиція купляти новий одяг та посуд. На Різдво зазвичай купляли горщики на кутю та на узвар, а також тарілки, щоб був цілий новий посуд.

На Полтавщині 6 січня на Святвечір люди готували 12 пісних страв, адже був жорсткий піст, який не стосувався тільки старих немічних людей та малих дітей. Інші ж не їли до першої зірки.

Кутю на Полтавщині готували виключно з пшениці та приправляли узваром, а іноді й маком. На початку ХХ століття іноді приправляли тертими цукерками. З самого ранку кутю ставили на покуть та на вікна, для того аби душі померлих могли її скуштувати. Оскільки вважалося, що на Різдво душі предків знаходяться поряд з живими людьми, то сідаючи на лаву люди спочатку здмухували на неї, аби не сісти на душу померлого родича.

На Святвечір вважали, що нікуди не можна виїжджати, бо вся сім’я повинна бути разом. Також було заборонено позичати чи просто давати якусь річ чужим людям.

Жителі Полтавщини пекли святкові пироги. Була приказка: «Які святки — такій хватки». Їх пекли з пісної начинки, адже був пост.

Посуд після святої вечері залишали аж до ранку, так як вважали, що душі предків пригощалися залишками їжі. Після вечері жінки та діти починали носити святкові страви та гостинці. Жінки ходили вітати зі святом баб-повитух, цією вечерею вони дякували їм за те, що вони для них зробили.

Діти носили вечерю своїм найближчим родичам та хрещеним батькам. Вони обмінювали свою вечерю на їхню й отримували солодощі та дрібні гроші. На Котелевщині, як і на Зінківщині, була традиція випікати пряники: дівчатам — у вигляді «баришень», а хлопцям у вигляді вершника. Вважалось, що чим ближчий родич, тим більший пряник він отримував.

Саме Різдво починалося з віншування. До сходу сонця маленькі хлопчики обходили домівки розповідаючи віршики, в яких вони вітали господарів, бажали їм різних благ та оспівували саме свято. За це хлопчиків обдаровували цукерками, пряниками й дрібними грошима. Вважалося, якщо до хати зайде маленький хлопчик, то це принесе достаток, багатство та щастя в родину.

Після обов’язкового відвідування церковної служби родина збиралася за столом, де вже були не тільки пісні страви. Їли м’ясо, ковбаси та кров’янку. Після обіду вже починалися колядування.

Як колядували й які колядки співали, читайте в наступній публікації на «Полтавщині».

Георгій ВОЛОШИН, «Полтавщина»