Юрій Бублик: «Те, що я побачив на сесії міськради, — це пародія на місцеве самоврядування...»

Мене чемно зустріла секретар міськради Оксана Деркач, запропонувала місце в сесійній залі й забезпечила комплектом проектів рішень сесії. Я й раніше читав у пресі про рекорди, які встановлювала міськрада, на кшталт сесії за 25 хвилин. Але те, що я побачив на власні очі, просто шокувало: депутати розглянули 42 питання за 42 хвилини, тобто, практично по хвилині на одне питання порядку денного, в тому числі й затвердження бюджету на 2013 рік. Ну це просто пародія на місцеве самоврядування!

Я до обрання у парламент два роки працював на посаді ковалівського сільського голови. Сесії проводилися щомісяця. На порядок денний, як правило, виносилося з десяток питань. І жодного разу вона не тривала менше двох годин. Бо як можна швидше, коли кожне питання треба обговорити, вислухати, яке рішення ухвалила профільна депутатська комісія, поцікавитися думкою селян-виборців. Особливо непросто проходив розгляд земельних питань.

А на сесії міськради міський голова Олександр Мамай тільки називає номер і назву питання, а депутати слухняно голосують. Не бачу ніякої принципової різниці між осміяним світом «кнопкодавством» під диригування регіонала Чечетова у минулому парламенті й підніманням рук полтавських депутатів по команді Мамая, бо у міськраді ще просто немає пультів з кнопками. І така одностайність мене просто лякає й свідчить про великі проблеми і з демократією, і з якістю народовладдя у місті.

Міський голова Олександр Мамай пояснює спринтерський розгляд сесійних питань тим, що вони були попередньо розглянуті в депутатських комісіях. Але не можу з цим погодитися, бо кожен депутат є членом лише однієї профільної депутатської комісії, тож відповідно не ознайомлений з питаннями, що розглядалися колегами з інших комісій. А тому й дивиться на «не свої» питання, перепрошую, як баран на нові ворота, нічого не розуміючи.

Пан Мамай щоразу наголошував: «Це технічне питання...» То виходить, міськрада постійно проводить технічні сесії для розгляду технічних питань?! Міський голова так швидко закрив сесію, що я навіть не встиг попросити слова, а хотів поцікавитися відсотком соціального житла для полтавців, рухом квартирної черги і т.д.

Поза сумнівом, що й представники депутатського корпусу Полтави відчувають себе статистами, від яких мало що залежить. Чи не тому, виходячи з міськвиконкому, я побачив у смітниці біля дверей викинуту депутатську папку з матеріалами сесії?

Журналісти теж не можуть якісно виконати свій професійний обов’язок з інформування широкого загалу про депутатську діяльність, бо їх не запрошують на депутатські комісії, а на сесіях вони не бачать ні дискусії, ні обговорення, їм залишається тільки констатувати, за скільки хвилин пройшла чергова сесія. А коли представників деяких ЗМІ не пускають на сесії, то це взагалі ганьба!

Також відсутній діалог між міською владою та громадою і громадськістю, не проводяться громадські слухання з питань землевідведення, будівництва. Як наслідок — такі конфліктні ситуації, як, приміром, з будівництвом АЗС на Дублянщині чи 40 торговельних павільйонів на каштановій алеї по провулку Латишева, 5.

Я твердо переконаний, що з кулуарним ухваленням рішень у Полтавській міськраді треба закінчувати. Треба ввести в систему обговорення важливих питань під час громадських слухань, сходок і т.д. Сесії треба проводити у міському Будинку культури чи навіть у Палаці дозвілля «Листопад», щоб усім бажаючим бути присутніми вистачало стільців. Міліція у нас так гарно фінансується, що немає проблем забезпечити громадський порядок під час сесії...

Записала Людмила КУЧЕРЕНКО