За вбивство неповнолітньої в Ромодані засудили невинного

Нещодавно ми писали про повторне судове засідання по справі зґвалтування та вбивства неповнолітньої Ярослави Алексєєнко. Тоді головний підозрюваний Ярослав Стоян отримав до 13 років позбавлення волі.

Рішення про повторне судове засідання після апеляції прокуратури було прийнято значно раніше.

Окремі правозахисники розтлумачили попередній вирок суду, коли підозрюваний був засуджений тільки за крадіжку сережок, як знущання над правосуддям.

Вже після останнього суду і набагато суворішого вироку до ІВ «Полтавщина» звернулися мати Ярослава Стояна — Стоян Олена Василівна та правозахисник Світлана Ярошенко. Мати просила нас розповісти про те, що міліція знайшла в особі її сина цапа відбувайла, але справжні вбивці залишилися на свободі.

— В той день, 7 травня 2010 року, молодь відпочивала на природі, приїхали назад до будинку, де проживаємо я, бабуся, чоловік, син і донька. Але тоді нас не було в будинку. Повертаючись з природи, вони поставили мопеди, допили горілку за день народження, і пішли на дискотеку. Через спиртне Ярославі стало недобре, до того ж раніше вона обпекла ногу при падінні з мотоцикла. До Ярослави ходили навідуватися Дарина Чех та Ірина Заїка. Принесли й пляшку з олією. До речі, діти довго не хотіли говорити про те, що Ярославі стало зле саме через спиртне. Ярослав, мій син, розповів на обох судах, що вже на дискотеці виявив, що забув цигарки і повернувся назад до будинку. Він не заперечував, що після 22 години між ним та дівчиною виник добровільний статевий акт. До речі, дівчинка вже мала статеві стосунки. Хоча експертиза потім встановила, що смерть Алексеєнко наступила між 23 та 1 годинами ночі внаслідок механічної асфіксії. До того її звіряче побили (55 ударів руками і ногами). Через деякий час до будинку зайшли Манжос та Городинський, тобто останні, хто бачив дівчину живою перед тим, як вона забрала речі і пішла з будинку. Вона обрала дорогу мимо загорожі, повз музичну школу і з тильної сторони клубу. Як варіант її могли повести цієї стежкою хтось із знайомих. Далі між Алексеєнко і, напевно, кількома людьми стався конфлікт і далі сталося те, що сталося. Труп Алексеєнко знаходився з 1-ї години ночі 8 травня в іншому місці, а на місце, де труп виявили, він був принесений вночі з 8-го на 9-те травня. Вранці 9 числа труп Алексеєнко знайшли родичі. Ще одне. Мій син після операції (видалення апендиксу з ускладненим протіканням загоєння) фізично не зміг би підняти і віднести тіло вагою в 50 кг на відстань більше 150 метрів. Щодо сережок, то мій син, коли повернувся до будинку вдруге, помітив їх, але навіть не знав чиї вони, адже у будинку було кілька дівчат. Він взяв їх із собою, щоб потім знайти власника і повернути йому. Він їх поклав, нічого не підозрюючи, на видному місці у гаражі.

Далі Олена Стоян виклала своє бачення щодо роботи міліції та прокуратури.

— У нас міліція працює за звичним сценарієм. Призначається винний, потім його затримують за дрібне хуліганство. Або за злісну непокору працівникам міліції. Потім оформляється адмінсправа, знаходяться лжесвідки, пов’язані із міліцією. Сину призначили адмінарешт на 10 діб. Потім за допомогою електрошокера з нього вибили «явку з повинною», порушили кримінальну справу, і поки він не відмовився, закріплюють все це обшуками і відтвореннями подій. Тому я заявляю відповідально, що кримінальна справа Стояна сфабрикована, в тому числі в доказах.

Правозахисник Світлана Ярошенко у свою чергу повідомила, що обвинувальний вирок ґрунтувався на дуже хитких і сумнівних доказах.

— Ні слідство, ні суд так і не встановили місце перебування трупа до ранку 9-го травня. Вирок Великобагачанського суду ґрунтувався на плутаних свідченнях працівників міліції, які взаємозаперечуються. До того ж суд керувався будь-якою інформацією, яка носила звинувачувальний характер, натомість жодна інформація, яка свідчила на користь звинуваченого, відкидалася. Слідство, а потім суд не перевірили алібі Стояна, адже його з 23:30 до 1 години (час злочину) практично бачать поперемінно 1-2 чоловіки з їх компанії, а після танців зустрічаються люди з цього селища, з якими він спілкується і возить їх на мотоциклі. Доказова база щодо зґвалтування, якого не було, притягувалася лише для єдиної меті — знайти мотив для вбивства. Хоча версія зґвалтування так і не знайшла свого підтвердження, а підсудний ніколи не заперечував, що мав добровільний статевий зв’язок. На підставі цього ми будемо добиватися, щоб вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 24 вересня 2012 року в справі № 1-102/11 скасувати. Стояна Ярослава Володимировича в обвинуваченні за ст.ст. 115 ч.2 п.10, 152 ч.4 КК України визнати невинним і виправдати по суду за недоведеністю його участі у скоєнні злочину, та за ст. 185 ч.1 КК України виправдати за п.1 ст. 6 КПК України за відсутністю події злочину.

Андрій ПЕТРОВ, «Полтавщина»