Як Олексій Володимирович не замовляв статтю, або Перед судом рівні всі, та є й рівніші

Таких неймовірних поворотів сюжетів та інтриг не здатен придумати жоден голлівудський сценарист. А в нас можливо все: хепіенди з перетворенням донедавна байдужих мільйонерів та міліардерів на безкорисливих фей, які роблять подарунки і щедро роздають обіцянки; вражаючі спецефекти, коли кандидати через одного стають схожими на Василину Премудру — де рукавом махнуть, там і вродиться як не мішок гречки, так цукру, або ж взагалі з’являться пластикові вікна у сільській школі — тільки ставай та фотографуйся на їх фоні. 

А ще героїв наших виборів вражає дивна кіношна хвороба — амнезія, причому затяжна, зі складним і трагічним перебігом. Вони втрачають орієнтацію у часі і просторі, не впізнають людей з найближчого оточення. Взагалі стають схожими на героя скетч-шоу «Наша Раша» невдаху охоронника Бородача, який по життю «нє в кур-р-рсє». На українських теренах ця страшна хвороба вражає всіх без винятку — держслужбовців столичного рангу, які вирішили податися в народні депутати, поважних суддів, які миттєво забувають закони, і навіть службовців державних фінансових установ, що в їхньому випадку взагалі подібне до смерті (хіба може держава довіряти гроші людям без пам’яті та ще й з проблемами із зором?).

Хочете приклад? Останній такий мав місце у 149-му виборчому окрузі, де від провладної Партії регіонів балотується Олексій Лелюк (правда, про приналежність до команди «покращувачів життя» голова Держрезерву України чомусь помовкує). Так от, у газетах «Світлиця» та «Село Полтавське» від 21 вересня 2012 року світ побачила агітаційна стаття «Ми голосуємо за Олексія Лелюка, бо вже давно час відрізняти зерна від полови». Автор не був оригінальним — щедро налив меду й не поскупився на епітети на адресу провладного кандидата. Опус штатного піарщика підписали прізвищами знаних в окрузі людей — так вагоміше. Проте дали маху в рамках чинного законодавства, вписавши до шести прізвищ авторів Наталю Коваль, ще й зазначили, що вона — начальник відділу освіти Кобеляцької райдержадміністрації. 

Закликати порушників законодавства до порядку вирішив кандидат від Об’єднаної опозиції ВО «Батьківщина» Андрій Река. Бо закон є закон, він один для всіх. Андрій Олександрович звернувся з позовом до Полтавського окружного адміністративного суду. В ньому, зокрема, йшлося про те, що кандидат в народні депутати порушує пункт 2 частини 1 статті 74 Закону України «Про вибори народних депутатів України». Відповідна стаття містить перелік обмежень під час ведення передвиборчої агітації. Зокрема, кандидатом у депутати забороняється використовувати для проведення передвиборчої агітації посадових та службових осіб органів державної влади (підпункт 1 пункту 21). У зв’язку з цим Андрій Река й звернувся до суду з вимогою визнати протиправними дії іншого кандидата та зобов’язати його надалі утримуватися від таких дій. 

Андрій Река

Заяву подали 25 вересня, наш найгуманніший і найсправедливіший суд у світі відреагував миттєво — постанову було винесено вже наступного дня. А тут починається все найцікавіше, бо кандидат в народні депутати Лелюк, як з’ясував суд, був взагалі «не в кур-р-рсі» статті, публікація якої в будь-якій країні Європи фактично означала б для нього безславний кінець політичної кар’єри. Не інакше втрутилися злі сили. Бо, як заявили представники відповідача в суді Баранова В.І. та Чобітько І.В. їх кандидат «не замовляв, не використовував, не погоджував та не оплачував агітаційний матеріал за участі посадової особи». Тобто один і той же матеріал у двох різних газетах — новосанжарській і полтавській (редактор котрої, до слова, працює в прес-службі вище згаданого кандидата) з’явився дивом! Чи то може «проіски» вселенського зла, яке прагне заплямувати репутацію кандидата? Проте відразу ж виникає запитання: а сам кандидат хоч знає, хто за нього агітує, і що він взагалі йде до Верховної Ради? Ні, таки страшна хвороба амнезія!

Щось дивне сталося і з головуючим на засіданні суддею, бо ні зібраних позивачем доказів — супровідних документів, які підтверджували, що 17 вересня уповноважена особа кандидата Лелюка передала Комунальному підприємству «Інформаційний центр «Новосанжарщина» затверджений агітаційний матеріал, ні платіжного доручення № 105, яке посвідчувало оплату за розміщення статті — суддя не помітила. Через амнезію, мабуть, слуга Феміди забула і про вимоги п. 3 ч. 5 ст. 3 Закону, який передбачає рівність прав і можливостей кандидатів у депутати, партій — суб’єктів виборчого процесу брати участь у виборчому процесі забезпечується рівним та неупередженим ставленням, зокрема, органів виконавчої влади, їх службових та посадових осіб до кандидатів у депутати, партій — суб’єктів виборчого процесу. А тому грубих порушень норм Конституції та Закону не побачив, як і обмеження права виборців вільно обирати кандидатів, коли такі органи влади, як районні державні адміністрації, в особі начальника відділу освіти Кобеляцької райдержадміністрації, фактично спонукають голосувати на користь одного з кандидатів, а саме, — Лелюка. 

Олексій Лелюк

Вислухавши обидві сторони Полтавський окружний адміністративний суд передбачувано не задовольнив позов Андрія Реки. Не маючи особливих надій на апеляційну інстанцію — апеляційну скаргу Река не подавав. Головне — вказати на порушення і дати зрозуміти, що вони залища.ться непоміченими.

До речі, під час нинішніх передвиборчих перегонів на все тому ж унікальному 149-му окрузі вдалося зробити сенсаційне медичне відкриття: виявляється, забудькуватість передається, як ГРВІ, повітряно-крапельним шляхом. При чому косить недуга переважно представників держустанов і штовхає їх на порушення чинного законодавства. Серед ускладнень — втрата зору. Так сталося зі співробітниками одного з відділень державної фінансової установи «Ощадбанк». Там дивним чином з’явилися агітаційні листівки та плакати із зображенням провладного кандидата (а розміщення таких матеріалів в держустанові категорично заборонено чинним законодавством). Проте співробітники ні слухом, ні духом не знали про листівки, а хто й коли їх клеїв — взагалі не бачили!..

Сергій ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ