На соціального педагога за покликом душі вчаться одиниці

2 жовтня світова спільнота втретє відзначає Міжнародний день соціального педагога. У майбутньому він буде, а для кого — уже і є, професійним святом для студентів психолого-педагогічного факультету ПНПУ імені В.Г. Короленка, що здобувають спеціальність за відповідним напрямом підготовки. Як відомо, подібна робота достатньо специфічна, тому цікаво, що ж може спонукати людину пов’язати із нею своє життя?

Варто відзначити, що існує категорія студентів, які зробили такий вибір усвідомлено. Так, Тетяна Корсун, студентка групи СП-48, з 6 класу брала участь у діяльності Глобинського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді й уже у 8 класі визначилася зі своєю майбутньою професією. Вступала лише за цією спеціальністю, хоча й у різні виші. З 2 курсу бере активну участь в роботі Полтавського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. І в подальшому себе бачить лише у цій сфері.

Її позицію розділяє й студентка групи СП-28 Анастасія Годована. Знаково, що вона вступила на цю спеціальність з другого разу. Час знадобився для того, щоб відчути потяг саме до такої діяльності. Рішення покинути архітектурний факультет після року навчання заради соціальної педагогіки все ж таки про богато говорить. Дівчина щиро цікавиться долею тих неблагополучних категорій населення, з якими, в силу специфіки роботи, їй доводиться спілкуватися уже зараз, не відчуваючи, до речі, при цьому жодних негативних емоцій.

До слова, соціальні проекти цих молодих дівчат уже реалізовуються. Наприклад, один із них — акція «Твій вибір — твоє життя», проведена в Микільській спеціалізованій школі-інтернаті, в ході якої для дітей проводилися тренінги профорієнтаційного характеру, спортивні змагання, концертна програма.

Але поряд із такими людьми по дипломи соціальних педагогів прийшли й ті, хто був дуже далеким від розуміння цієї сфери діяльності та її специфічних особливостей. «Я не маю уявлення, що я буду тут робити», — із випадково підслуханого на посвяті першокурсників у студенти. І таких — приблизно половина. Це при тому, що для цієї роботи, за переконанням наших співрозмовниць, необхідний набір досить конкретних рис, як то відкритість, здатність іти на контакт, доброта, непогана психологічна підготовка та сила волі, щоб не здаватися перед невдачами, які будуть частими і досить болючими. Залишається лише сподіватися, що найближчим часом ситуація зміниться на краще, і молодь буде більш усвідомлено робити подібний вибір.

Юлія СУХОПАРОВА, «Полтавщина»