Полтавці проголосують не за «гречку», а за близьку людину-кандидата

Керівник ГО «Центр незалежних стратегічних досліджень» та науковий керівник Всеукраїнської служби соціологічного моніторингу Микола Лебедик прокоментував «Полтавщині» результати соціологічних опитувань у двох виборчих округах Полтавщини. Він назвав лідерів виборчих перегонів в 145 та 147 виборчих округах.

— Миколо Петровичу, судячи із результатів проведених опитувань, на рейтинг кандидата істотно впливає рейтинг партії, яка висуває його.

— Я б не стверджував саме так. Маючи дані з різних округів можна дійти до висновку, що там, де ці представники не ведуть активної діяльності і не впливають на покращення життя людей, то і рейтинг партії відповідний. Я б, до речі, порекомендував партіям звернути на це увагу — це показник роботи конкретних їхніх членів, особливо це стосується тих партій, які перебувають при владі.

— І все-таки видно, що впливові партії, або більш-менше підтягують своїх кандидатів у рейтингах.

— Дійсно, 60% рейтингу кандидата — це рейтинг партії. Здебільшого мова йде про нові партії, із якими люди пов’язують довгоочікувані зміни. Але повторюся, що кандидатам потрібно активною діяльністю нарощувати свій власний рейтинг, а не почивати на лаврах, поглядаючи на високий рейтинг своєї партії. Цю пораду дарую конкретно кандидатам від так би мовити старих партій. Серед мажоритарників переможе той, чий особистий рейтинг буде переважати рейтинг партії. Таких одиниці. Але ж одиниці і переможуть.

— Зараз багато розмов про кандидатів, яких називають «гречкосіями». Такі епітети повелися ще з часів Леоніда Черновецького, який двічі роздавав продуктові набори і двічі ставав мером Києва. Є такі кандидати і на Полтавщині. Більше того, якщо вірити результатам ваших досліджень, вони очолюють рейтинги. Виходить, що все так просто?

— Просто — це тільки з першого погляду. Громадські організації, які ведуть благодійну роботу, технологічно зближують кандидата із виборцями. Тому люди і готові проголосувати не за гречку (хоча й тут для виборця, звичайно, є позитивний момент), а за те, що саме ці кандидати активно працювали і зуміли максимально наблизитися до виборців, зустрітися із ними, потиснути їм руку, вислухати побажання. Наведу приклад Богдана Губського, який активно перед виборами вів благодійну роботу в Черкаській області, програв вибори, але не зупинився після них. П’ять років поспіль був меценатом. І вже напередодні цих виборів я провів опитування, результати якого мене не здивували — він має непогані шанси.

— Досить високі відсотки, які мають партія «УДАР» та КПУ — це перетікання розчарованих від ВО «Батьківщина» та Партії регіонів відповідно? До речі, про комуністів розкажіть окремо, адже років п’ять назад говорили, що це політичний труп.

— На перше запитання відповім, що не погоджуюсь із такою поставкою. І опозиція, і Партія регіонів мають свій сталий електорат, а перетікання голосів має незначний характер. Хоча, дійсно, «УДАР» молода партія, яка має багато нових облич, тому виборці пов’язують із ними зміни на краще. Стосовно комуністів, то не знаю, хто там копав для них яму, але це невігластво. Якщо подивитися на рейтинг комуністичних або лівих партій у світі, то свій мінімум в 10% вони мають. Просто там, де панує двопартійна система, наприклад в США, це не так впадає в очі. А якщо брати Україну, країну, зізнаємось, бідну, то комуністи мають шанси нарощувати цей свій мінімум. Інше питання, як вони планують втілювати в життя свої обіцянки, але це окрема розмова.

— Партія Наталії Королевської та її відсотки — це тільки наслідок реклами?

— Так, думаю, що це тільки реклама, всеукраїнський рейтинг не дозволяє цій партії пройти в парламент. Тим більше, особисто я поміняв би місцями Королевську і Шевченка, за чоловіків голосують більше.

— Невже? А Юлія Тимошенко?

— Про Юлію Тимошенко можна вже забути, навіть якщо вона повернеться в політику. А перевагу все-таки мають чоловіки, десь 60 на 40.

— Багато хто починає арифметично складати рейтинги різних партій і приходять до висновку, що склад майбутньої Верховної Ради буде в пропорції «фіфті-фіфті».

— Арифметика тут не допоможе. Адже партія влади зробила ставку на самовисуванців, які після перемоги, мінімум, не будуть опозиціонерами. Тому поки що Партія регіонів в масштабах України може почувати себе більш-менш впевнено. Хто ці кандидати? Це ставленики великого бізнесу, який у такий спосіб хоче мати своїх представників у парламенті. Це означає, що великий капітал сформувався та укріпився. Той, хто читав «Капітал» Маркса, той знає, що після цієї стадії середній бізнес має непогані умови для розвитку.

— Можна не погодитися, бо великий капітал прагне монополії, навіщо власнику супермаркету поруч ще якийсь магазин?

— Магазин — це малий, а не середній бізнес. Але все-таки не буде умов для створення міцного середнього бізнесу, якщо великий капітал не укріпився і не переконався, що він буде жити.

— Наостанок, на ваші дослідження орієнтуються партії?

— Як показує практика, то не дуже, бо партії чи окремі кандидати дуже самовпевнені, навіть інтелігенти, а тому сумніваються в результатах. У них такий принцип «цього не може бути, бо не може бути ніколи».

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»