Хутір «Проні»: Вас там не чекають!
Візит до українського хутора зіпсував настрій і полтавцям і гостям
В редакцію «Полтавщини» надійшов лист від нашого постійного читача Сергія. Він вирішив поділитися розповіддю про сервіс на хуторі «Проні», спеціалізацією якого є тема старовинного українського хутора часів Миколи Гоголя. Зазвичай, зануритися в атмосферу української гостинності запрошують делегації чи просто неофіційні компанії з різних країн світу. Саме в такий спосіб вирішив познайомити з Україною своїх російських гостей і Сергій. Надамо йому слово.
«Приїхали на Полтавщину родичі з Санкт-Петербурга. Ми захотіли здивувати рідних, і як виявилося — таки здивували. Завітали 19-го серпня, у святковий день на хутір „Проні“, що під Диканькою — пообідати та занурити гостей у місцевий колорит.
Гарно нас зустріли — з привітаннями від „живого“ Миколи Гоголя і запросили до зали. Як з’ясувалось потім, посмішки та гостинність „класика“ коштували чималих грошей, а саме — десять гривен з особи. Зробили замовлення — та немаленьке, всього ж нас було дев’ятеро. Отож — 90 гривень письменнику та кілька десятків страв української кухні.
Подали спочатку пляшку горілки — чомусь теплу, потім (хвилин через двадцять) принесли солянку, чомусь майже холодну. Через годину дочекались дві порції вареників (із замовлених чотирьох). Офіціантка виправдовувалась — людей бач багато! Після солянки принесли оселедець. Але хліб на той момент вже закінчився, а меленого сала все ще не було! Тарілки потрібно було прохати окремим замовленням та чекати хвилин так зо двадцять. Через дві години, коли з’їли все з того, що принесли, і пляшку горілки вже подужали, я почав нервувати. Але нам ще винні були із замовлення дві порції вареників, три порції галушок, порцію кручеників і...мелене сало. При спробі розрахуватись за те, що з’їли та піти з Богом, офіціантка наша десь щезла. Через ДВІ З ПОЛОВИНОЮ години нам принесли залишок замовлення. Настрій був зіпсований, тому ми попрохали — запакуйте (бармен була дуже незадоволена цим проханням), пакували ще десь з півгодини. Настрій втрачено, діти голодні, а ми тим більше. Але найбільша прикрість — враження наших гостей від України та від Полтавщини.
Люди добрі, не заїжджайте в «Проні» — вас там не чекають. Там екскурсії, платний Гоголь і дуже заклопотані кухарі та офіціанти. Їм просто не до вас!»
, «Полтавщина»