Полтавщина вшанує пам’ять Марії Капніст
У Полтаві перший заступник голови облдержадміністрації Іван Близнюк за участі заступника голови громадської організації «Фонд пам’яті Капністів» Олексія Іваницького, представників Миргородського району провів нараду з питань увічнення пам’яті заслуженої артистки УРСР Марії Капніст з нагоди 95-ї річниці від дня її народження.
Як повідомила прес-служба Полтавської облдержадміністрації, у ході засідання обговорено організаційні питання проведення в області заходів з увічнення пам’яті української актриси, дано відповідні доручення.
Довідка із Вікіпедії дає коротку біографічну довідку Марії Капніст.
Народилася в Петрограді. 1934 року закінчила студію Ленінградського драматичного театру імені Олександра Пушкіна.
Маріетта Капніст-Сірко, таке було її справжнє ім’я. Вона належить до славного роду кошового отамана Івана Сірка. Вона не раз була у с. Капулівка (поблизу Нікополя), де похований Іван Сірко. Знайшов її (як потомка Івана Сірка) вчитель історії, краєзнавець з Капулівки Леонід Федорович Бурда. У його будинку вона й зупинялася. Леонід Бурда добре вивчив її історію. До шахт Караганди Марія потрапила після вбивства Кірова (їх родина була з ним знайома). В таборі, у степу, її від смерті у вогні врятував польський інженер (також в’язень). Як подяку він попросив її народити йому дитину. Марія народила Раду. Дитина була відправлена до дитбудинку. Там її знайшла й виховувала подруга Марії Капніст, що вийшла з таборів раніше. Пройшовши табори й роботу у шахтах Караганди Марія нічого не боялася. Одного разу на зйомках одним поглядом зупинила тигра що вийшов з під контролю. Проте не могла зайти під землю. Тому не могла спуститися у підземний перехід. Загинула під колесами авто у Києві.
Потомствена дворянка, графиня, вихована в кращих традиціях російської культури, Марія Капніст у перші ж роки радянської влади втратила все: будинок, близьких людей, волю. Каторжні роботи в найдальших і найстрашніших куточках країни, розлука з маленькою дочкою, повна втрата колишньої жіночої краси, а разом з нею і самозречення від єдиної на все життя любові. Вона витримала всі іспити і знайшла в собі сили зайнятися улюбленою справою.
Наприкінці 1950-х років, після близько 20 років у сталінських таборах на важких роботах, прийшла в кіно. Її краща роль — Наїна в екранізації «Руслана і Людмили».
На гербі графів Капніст було чорним по золоту викарбовано: «Sub Igne Immotus»: «Під вогнем неспаленні». Підтвердженням цього девізу було й життя Марії, яка не тільки не зламалася у сталінських таборах, куди її запроторили за брехливим навітом, але й домоглася повернення Україні з забуття імені одного зі своїх славних предків, письменника Василя Капніста.
Головним маєтком роду Капністів було село Велика Обухівка біля Миргорода. У Великій Обухівці тепер є Музей Капністів, там, згідно зі своїм заповітом, поряд із пращуром Василем Васильовичем похована й Марія Ростиславівна.
Підготував , «Полтавщина»