11.08.2012 | 13:28

Управління освіти не знає, чи законна «літня практика» у школах

«Полтавщина» задалася питанням, чи правомірним є обов’язкове відпрацювання «літньої практики» у школах та сплата за неї грошей

Літо — це не тільки сонце, море й пляж, але й відпрацювання «шкільної практики». Правильніше, за словами працівників навчально-виховних закладів, «суспільно-корисної праці». Ми зателефонували до кількох шкіл — у рамках «практики» полтавські діти зараз підмітають подвір’я, прибирають у класних кімнатах, саджають квіти, виривають бур’ян на пришкільних ділянках тощо.

«Літня практика» — що воно таке?

В одних школах нам розповіли, що такого роду «практику» проходять усі діти з 5-10 класів. Хто не може (від’їздить до бабусі чи, скажімо, на море), займається суспільно-корисною працею по приїзді. В інших школах зазначили: до цієї роботи залучаються тільки учасники волонтерських загонів або так званих зелених патрулів. На запитання: чи можна не відпрацьовувати «практику», якщо не хочеш цього робити, — у школах нам прямо не відповіли. Так ось...

Вустами підручника про реальність

Ми вирішили з’ясувати, яким документом регламентовано виконання цієї суспільно-корисної праці — до того ж у обов’язковому порядку. Чи законно це? Звичайно, трудове виховання за Василем Сухомлинським, як то кажуть, «рулить». Але що з правової точки зору?

По-перше, розберемося з поняттям «суспільно-корисної праці». Як сказано у підручнику з педагогіки (автор: М. М. Фіцула), це — збирання макулатури, лікарських рослин, надання допомоги ветеранам війни та праці, хворим і людям похилого віку. При цьому діти вчаться безкорисливо робити добрі справи. А ремонт навчального обладнання, підтримання порядку та чистоту в класах, на шкільному подвір’ї тощо називається працею з побутового обслуговування. За М. Фіцулою, таку роботу потрібно пов’язувати з навчанням. Що в реальності, судіть самі.

Таємний документ

На запитання, яким документом регламентовано проходження «літньої практики» у школах, нам відповідали так: «Виконання суспільно-корисної роботи прописано в листі МОНмолодьспорт 1/9-61 від 06.02.08 року». Але у цьому листі сказано тільки про проходження у школах навчальної практики. У зв’язку з проходженням Євро-2012, полтавські школярі пройшли її під час навчального року. Про «літню практику» — ні слова. Ще одна версія щодо нормативно-правової документації, яку висунули в департаменті загальної середньої та дошкільної освіти, — лист МОНмолодьспорт № 1/9-61 від 27.01.12 «Про порядок закінчення навчального року та проведення державної підсумкової атестації у загальноосвітніх навчальних закладах в 2011/2012 навчальному році». Але і там про «літнє відпрацювання» — нічого. Звернувшись до управління освіти Полтавського міськвиконкому, ми отримали обіцянку назвати документи з відомостями про «практику» через певний час, але так цього і не зробили.

Відкуп від «літньої практики» — поза законом?

То де прописане «літнє відпрацювання» школярів і в якому документі сказано, скільки потрібно заплатити за те, щоб нічого не відпрацьовувати? За даними «Полтавщини», в одній зі шкіл міста це коштує 50 гривень. Хто оцінив у стільки підмітання чи садіння квітів неповнолітніми? Назви актів, постанов, законів, указів тощо, які цього стосуються, ми так і не отримали.

Відтак, маємо тільки припущення: якщо ніхто не знає, у якому документі сказано про проходження «літнього відпрацювання», можливо, воно незаконне?

У середньому, на кожній паралелі по три класи (А, Б, В — теоретично). Тобто на «літнє відпрацювання» мають прийти школярі з 15 класів — 375 дітей. Нехай у класі навчається 25 учнів. Якщо хоч половина з них відмовиться проходити «літню практику» і заплатить за це, школа отримає 9350 гривень. А це законно?

Ніхто не сперечається з Сухомлинським про те, що трудове виховання у тісному зв’язку з моральним, розумовим та естетичним вихованням — це важливо. Звичайно, ніхто не поламається, вимивши підлогу. Але... Згідно з Конституцією України (стаття 43), використання примусової праці забороняється. Європейська конвенція з захисту прав людини і основоположних свобод також встановлює заборону рабства та примусової праці. Згідно з частиною 1 статті 4, ніхто не може утриматися в рабстві або в підневільному стані. То чи доцільно ще й платити 50 гривень за те, щоб не порушували твої права?

Каріна ТЮТЮННИК, «Полтавщина»

Культура і освіта