Сутенерська реклама в Полтаві — законна і моральна?
В одному з полтавських видань продовжують публікувати оголошення, за якими полтавкам пропонують зайнятися проституцією
Нещодавно на сторінках «Жовтої газети» з’явилося кілька оголошення про роботу для дівчат (не виключаємо, що вони надруковані й в інших виданнях). Оплачувати працю обіцяли високо. Як виявилося, полтавкам пропонували стати повіями.
Міліціонерам влаштували урок права
У зв’язку з цим наше видання звернулося до міліції. Але правоохоронці зазначили, що без заяви займатися цією справою не будуть. Ми хотіли дізнатися, чи може вплинути на міліцію прокуратура, аби правоохоронці таки відреагували на розміщені оголошення. Але в прокуратурі відмовилися коментувати відповідь міліціонерів. Лише порадили ще раз туди перетелефонувати, аби отримати аргументовану відповідь щодо відмови братися за цю справу.
Та правоохоронці усе-таки оголошеннями зайнялися. За «роботодавцем» почав наглядати відділ боротьби з кіберзлочинністю та злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми УМВС України в Полтавській області. Міліціонери відстежили регіон, куди саме запрошували полтавок, і передали тамтешнім колегам усі зібрані матеріали. До того ж вони зробили спробу вплинути на ЗМІ, аби ті припинили розміщення вище згаданих оголошень. Але — марно. На лист від правоохоронців, надісланий до редакції «Жовтої газети», з проханням не публікувати більше оголошень сумнівного змісту, не було очікуваної реакції. Як видно з відповіді «Жовтої газети», оголошення про високооплачувану для дівчат роботу (себто — проституцію, як повідомив голос у телефонній слухавці) може з’явитися не раз. У газеті запевнили, що не публікують матеріали, які з точки зору інформаційного законодавства порушують його норми. А «текст оголошень не містить жодних висловлювань (прямих чи опосередкованих) проте, що дана робота пов’язана з проституцією».
Можливо, з точки зору закону усе правильно. Але чи морально це? Для того, щоб підтвердити чи спростувати здогадку про набір повій за оголошеннями, достатньо зателефонувати за вказаними номерами. Якщо нашим колегам не вистачило часу, аби це зробити, ми їм допоможемо. Розміщаємо аудіозаписи наших дзвінків за оголошеннями «Приглашаем сотрудниц» у «Жовтій газеті».
[Відео було видалено]
[Відео було видалено]
Закон — пропустив, та чи схвалило серце?
У першому оголошенні йшлося про надання ескорт-послуг (супровід багатих чоловіків плюс інтим). Нам докладно розказали про сексуальну програму, яку мають організовувати дівчата, про розцінки за виконувану роботу, робочі-вихідні дні і час обслуговування клієнтів. За телефон на другому оголошенні пропонують тільки інтим. Тут, за словами працівниці фірми, дівчатам не доводитиметься обслуговувати «дебілів і дальнобійників з брудними нігтями, а лише — доглянутих чоловіків. Це депутати, банкіри, іноземці (французи, італійці, турки)».
Якщо і після цього у «Жовтої газети» виникають сумніви, що за опублікованими в їхньому виданні оголошеннями набирають повій, то нам цю редакцію шкода. Так, ми безперечно віримо, що штатний юрист наших колег «з багаторічним досвідом у сфері медіаправа, яким регулярно здійснюється допублікаційна експертиза реклами та оголошень», кваліфікований. Можливо, з точки інформаційного законодавства оголошення справді не мають порушень. Спираючись на букву закону, «Жовта газета» відповіла правоохоронцям, що «у редакції немає жодних правових підстав відмовити подавану оголошень у їх розміщенні в газеті». Але повторимося: як щодо моральності?
І ми не здивуємося, якщо завтра нам надійде лист від редакції «Жовтої газети» з приблизно таким змістом: «Не факт, що по приїзді дівчата таки будуть повіями» — чи щось у цьому плані. Справді, може, їх таки просто запрошують навчитися етикету та манерам...
Але невже хтось вважає, що доречно сперечатися про невизначене у законодавстві поняття «сумнівності» (хоча усі один одного розуміють!) чи про точність формулювань оголошення, коли йдеться про людські життя? Невже для наших колег нормально сприяти сутенерам у тому, щоб набирати полтавок у якості повій (і не важливо для якої категорії чоловіків)? Чи гроші не пахнуть?
, «Полтавщина»