Кременчуцькі журналісти поскаржилися на цензуру

Секретаріат Кременчуцької міської організації НСЖУ звернулися із відкритим зверненням до міського голови Олега Бабаєва. На прохання наших колег подаємо це звернення у повному обсязі.

Шановний міський голово!

Звернутися з відкритим листом на вашу адресу кременчуцьких журналістів змусили систематичні прояви невмотивованої відмови в наданні інформації незалежним ЗМІ.

Ситуація загострилася протягом останніх двох тижнів. А саме: на прохання дати коментар чи відповісти на просте запитання, що має суспільний інтерес, директори комунальних підприємств, окремих структурних підрозділів виконкому відповідають: «Все — тільки через прес-службу виконкому». Так, секретар управління освіти взагалі відмовилася з’єднати кореспондента «Телеграфа» з керівником, посилаючись на якесь розпорядження. Питання було суспільно важливе і стосувалося наявності місць у дитсадках.

Журналіста газети «Програма плюс» відправляв у прес-службу керівник КАТП-1628 (питання стосувалося норм накопичення сміття і їх застосування — це при тому, що інформація про послуги і тарифи має надаватися безперешкодно всім громадянам).

Найбільше утисків отримала редакція приватного телеканалу «Візит»: її кореспонденти зафіксували за допомогою аудіозаписів і задокументували безліч відмов у наданні суспільно важливої, відкритої за доступом публічної інформації. Навіть лікар одного з комунальних медичних закладів відмовився надати інформацію в ефірі щодо профілактики хвороби, посилаючись на усну заборону керівництва. Це ще неповний перелік відмов. На вимогу «Телеграфа» надати письмове розпорядження, яким передбачений режим доступу «тільки через прес-службу» — а журналісти мали намір оскаржувати дане розпорядження у суді — керівник прес-служби відповіла, що письмового розпорядження не існує.

Ми розуміємо, що письмового розпорядження й не може існувати. Оскільки зміст того, що насправді відбувається у результаті усних вказівок є ні чим іншим, як ЦЕНЗУРОЮ.

Одне з визначень цензури (відповідно до ст. 24 ЗУ «Про інформацію») — це накладання заборони на інформацію: у Кременчуці це заборона керівникам підрозділів виконкому, комунальних підприємств спілкуватися з журналістами. Відповідно до цієї ж статті Закону, «забороняються втручання у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом поширюваної інформації, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно необхідної інформації, накладення заборони на висвітлення окремих тем, показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати суб’єкти владних повноважень».

Цензура і втручання у діяльність журналістів в Україні заборонені законом і є злочином, за який передбачена відповідальність.

Натомість Закон гарантує можливість вільного одержання, використання, поширення інформації. Обмеження права на інформацію можливе «виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя» (ст. 34 Конституції України, ст. 6 ЗУ «Про інформацію»). Жодне із цих обмежень не може бути застосоване до наведених нами прикладів відмови у наданні інформації та звуження шляхів її отримання.

Слід підкреслити, що журналісти у силу своєї професійної діяльності користуються переважним правом на отримання інформації, а прес-служби створюються для сприяння діяльності ЗМІ. Робота прес-служб не має нічого спільного з контролем за розповсюдженням інформації, з дозуванням інформації, з функціями бар’єру у спілкуванні з посадовим особами — а це ті тенденції, які простежуються у Кременчуці. Тим більше, робота прес-служби виконкому ніяк не стосується комунальних підприємств, які є окремими юридичними особами.

Така ситуація суперечить не лише Законам України а й здоровому глузду: представник прес-служби міськвиконкому не може бути фахівцем в усіх питаннях — від тарифів на сміття до лікування хвороб.

У обмеженнях та заборонах простежується певна мета: за допомогою бар’єра (прес-служби) позбавити можливості читачів та глядачів незалежних ЗМІ збалансованої та повної інформації і натомість замінити її контрольованим «ерзацем». Тобто висвітленням тем під кутом зору, який вигідний владі.

Неодноразово, всупереч вимогам законодавства про прозорість роботи органів місцевого самоврядування, у міськвиконкомі проводили закриті для журналістів наради, хоча питання, які на них розглядалися (розподіл бюджетних коштів, побудова мосту тощо) є предметом посиленої суспільної уваги.

Оскільки Ви, Олеже Мейдановичу, є першим керівником міста, а прес-служба підпорядкована міській раді і міськвиконкому — органам, які Ви очолюєте, то Ви є й відповідальним за порушення права на інформацію і за позбавлення читачів незалежних ЗМІ отримувати її з різних джерел. Згадується Ваш виступ у програмі комунального телебачення, де Ви сказали, що воно буде «правильно показувати про зміни, які відбуваються у Кременчуці». З того часу й почалися відмови керівників від надання інформації незалежним (не комунальним) ЗМІ — треба розуміти, аби не просочилися «неправильні» новини про діяльність міської влади.

Вимагаємо негайно припинити цензуру в будь-яких її формах і проявах та закликаємо до конструктивного діалогу зі ЗМІ незалежно від їх форми власності.

Вимагаємо забезпечити доступ громадян до публічної інформації, а саме — до всіх проектів нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування шляхом оприлюднення їх на сайті міської ради. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», нормативно-правові акти (а це проекти рішень сесії, виконкому), оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття. Натомість у Кременчуці до моменту прийняття оприлюднюються не всі проекти рішень виконкому, а проекти рішень сесій міської ради не оприлюднюються взагалі, чим порушується закон.

Андрій ПЕТРОВ, «Полтавщина»