Учасник прийняття Конституції України назвав її антинародною

16 років тому було прийнято Основний закон нашої держави — Конституцію України. Верховна Рада затвердила проект нової Конституції на 5-ій сесії 2-го скликання. Аби почути про ці події з перших вуст, «Полтавщина» узяла інтерв’ю у лідера фракції комуністів у Полтавській облраді Олександра Масенка. Він був серед тих нардепів, які брали безпосередню участь у прийнятті Конституції незалежної України.

— 28 червня — офіційна дата відзначення українцями Дня своєї Конституції. Як святкуватимете це свято ви і ваші рідні?

— Я не вбачаю День Конституції України святом і не святкую його. Моя родина — також. У політичному відношенні буквально усі мої рідні і близькі підтримують мене.

— Чому?

— Я вважаю, що наша Конституція у багатьох пунктах є антинародною. Саме через це не вважаю День Конституції святом, адже прийняли її в розріз моєї громадянської і життєвої позиції. На мою думку, багато положень найважливішого документа України носять антигромадський характер. Наприклад, не записано, що держава гарантує обов’язкове медичне обслуговування, безкоштовну освіту. А сказано, що громадяни тільки мають на це право. Право то мають, але хто гарантує, що українці усе-таки матимуть те, що для них необхідно — конкретні гарантії щодо цього не прописані, як це було, скажімо, в Радянській Конституції. Тому немає що святкувати.

— Наскільки мені відомо, ви навіть не голосували за прийняття Конституції України...

— Так, не голосував. Я не голосую за те, що є антигромадянським. Наприклад, антинародним я вважаю те, що прийняттям Конституції ліквідували колективну форму власності. Антинародним, як на мене, є і те, що держава не зобов’язана забезпечувати молодь житлом, студентів — першим робочим місцем. Часто як буває: з дипломом фахівця людина йде, аби кудись, аби була робота. Ще тоді я бачив: прописані норми будуть порушуватись. До того ж після прийняття Конституції інші закони не повинні погіршувати соціальне становище громадян. Але що в реальності? Наприклад, візьмемо Закон «Про пенсійне забезпечення». Пенсійний вік жінок підвищили до 60 років. Тут і так видно, що порушена норма Конституції, але хто на це дивиться! Ну і де жінкам літнього віку працювати, якщо більшість роботодавців хочуть, аби їх працівниками були молоді люди?

— Багато хто називає Конституцію України найдемократичнішою Конституцією у всьому світі. Але минуло 16 років — і бачимо, що деякі статті тільки написані на папері. До їх повної реалізації — навіть рукою не подати. Чого, на вашу думку, не вистачає нашій Конституції для втілення її статей в життя? Візьмемо хоча б ту саму нібито безкоштовну освіту і нібито безкоштовну медицину...

— Усе через те, що деякі статті не несуть конкретного характеру. От якби була б прописана норма, що держава гарантує те і те, то можна було б від неї цього вимагати. А якщо написано, що громадянин має право, то, без питань, — він своє право має, ніхто не заперечує. Ось тільки де гарантії і з чийого вони боку, що людина бажане таки отримає? Не зрозуміло. Але право громадянин на те і те має.

— Думаю, під час обговорення статей, позиція щодо більшої їх конкретизації таки звучала. То чому усе одно прийняли більш довільне формулювання норм? І чим прибічники такої позиції аргументували хоча б вибір словосполучення «має право» замість «держава зобов’язана»?

— Зараз достеменно про це не можу сказати — усе-таки минуло 16 років. Якби ви запитали на наступний день після прийняття Конституції, я б вам чіткіше розповів. Але пам’ятаю, аргументи демократів мали прагматичний характер: якщо написати, що держава гарантує те чи те, то потім треба виконувати написане. А економічний стан держави тоді був пам’ятаєте який: розруха. Гарантувати ніхто нічого не міг. А якщо покращиться економіка? То гарантувати народу допомогу і підтримку можна було б. Чому б так і не прописати? Демократи вирішили перестрахуватися. Ті ж, наприклад, хто представляв праворадикальні угрупування, аргументували свою позицію так: усе, що було у Радянській Конституції не повинно бути перенесене у Конституцію України. Чи воно хороше, чи воно погане — головне, щоб його не було.

— Конституцію України прийняли фактично за ніч. Чому усе відбулося в такому авральному порядку? Чи не здається вам, що до прийняття основного Закону країні потрібно підходити виваженіше та серйозніше?

— Суть такого ходу заключалася у багатьох чисто прагматичних і чисто практичних аспектах. Стан, у якому приймали Конституцію, був таким: позвозили багато кого з тих, хто з роду не ходив на сесії. Хто на кого мав вплив — усіх позвозили. І якби відпустили депутатів на ніч по домівках, ніхто б не гарантував, що на завтра усі знову посходилися б. І так не всі були присутні під час голосування, але — за них усе одно проголосували, ніби вони були.

— З чого ви узяли, що за відсутніх проголосували? І хто це зробив?

— Почнімо з того, що при остаточному голосування за прийняття Конституції в цілому проголосувало триста з чимось чоловік (конкретної цифри не пам’ятаю). Полтавських депутатів було 16 (тоді було саме стільки виборчих округів). І кожен мав голосувати, як сам захотів. Це зараз — прийняло керівництво фракції рішення, і всі автоматично, в залежності від політичної орієнтації, тиснуть на кнопки. А у 94-ому році усі 450 депутатів були обрані по мажоритарних округах і кожен мав свою позицію. Фракція то формувалася, але чіткого розподілу тоді не було. І розміщалися у Верховній Раді не так, як сьогодні, а по округах. Переді мною, наприклад, сиділи львівські депутати, з іншого боку — ровенські. Тому депутати могли проголосувати будь-як, в залежності від своєї життєвої позиції і світогляду. Кожен сидів і приймав рішення самостійно. Але 39 депутатів із загальної кількості не було. Хіба так закони приймаються? Я особисто тоді поклав Олександру Морозу на стіл у президію прізвища тих нардепів, які під час голосування були відсутні в залі. Уже тільки це спонукало мене до думки, що основний Закон України приймався незаконно. Виходить, за відсутніх хтось проголосував, адже необхідна кількість голосів таки набралася. Але одна справа, коли приймається Закон про заборону куріння, коли не усі присутні, інша — коли приймається основний Закон держави.

— До речі, чи використовували для впливу на депутатів методи залякування чи підкупу?

— Аякже! Застосовували різні маніпуляції. Один американський міліонер сказав: «Я можу відзвітуватися за кожен цент — де його узяв і куди його подів, — хіба що окрім перших 2 млн. доларів». Отак і в нас було — перший накопичувальний капітал отримували (не всі, але були й такі особи!) незаконним шляхом — крали. Було й таке: ми тобі заплатимо, а ти проголосуй, як нам треба. Розумієте, щоб відстоювати інтереси народу, треба бути ні з ким не зв’язаним. Коли ти підкоряєшся, до тебе не мають претензій. Візьмімо до відома і той факт, що за відсутніх депутатів проголосували.

— Усе це зрозуміло. Але ви не наводите конкретних фактів...

— Як я не підберу такої аргументації, щоб вас переконати, розкажу одну ситуацію. Я — депутат обласної ради. Обласне управління охорони здоров’я може виділити для полтавців стільки коштів, щоб жителі нашого регіону з тяжкими захворюваннями (онкохворі, цукровий діабет тощо) могли прийти і отримати безкоштовне медичне обслуговування на високому рівні. Голова облдержадміністрації та начальник охорони здоров’я зів мною погодилися і перед ЗМІ було заявили, що онкохворі, лікуючись у нашому регіоні, не платитимуть жодної копійки. Проте коли пацієнти прийшли до лікарів, ті сказали: «Давайте гроші». Я звертаюсь в ОДА — ну, шо ж це робиться! А мені відповідають: «Ні, лікарі гроші не беруть. То хай ті, хто до вас звернувся, напишуть заяву і ми тоді розберемося». Так, самі сходіть і спробуйте вговорити тих хворих написати заяву — не вийде, швидше за все. То це я вам розповів щодо того, що ви говорите: я не називаю конкретних фактів. Ну, хто ж з депутатів публічно заявить, що його підкупили, аби він проголосував, як комусь треба! Ніхто не зізнається, що узяв гроші за голосування.

Продовження інтерв’ю читайте у наших наступних публікаціях.

Каріна ТЮТЮННИК, «Полтавщина»