Розмір тексту

Експерименти над людьми в Україні на благо науки?

У життя кожного учня-старшокласника увійшло слово ЗНО — зовнішнє незалежне оцінювання У життя кожного учня-старшокласника увійшло слово ЗНО — зовнішнє незалежне оцінювання

Під час останньої виборчої кампанії більшість освітніх кіл справедливо вважало, що нова влада (чия б вона не була) може вкотре розвернути освітянський корабель і знову повести його на вже давно відомі скелі. За час незалежності України усі освітні реформи мали половинчастий характер, не лише не досягаючи цілей, але й знищуючи старі прогресивні напрацювання.

Кожна нова людина на чолі Міністерства освіти прагла додати до загального безладу свій штрих, таким чином формуючи теперішню систему освіти. Вважаючи, що вчитель не може адекватно оцінити дитину, міністерство вкоренило невластиву Україні дванадцятибальну систему оцінювання. Не розуміючи її значення до кінця, вчителі шкіл все ж осягнули нові особливості шкільних відміток. Проте тільки-но дискусія щодо балів відійшла у вчорашній день, як Міністерство освіти сприяло новим змінам. У життя кожного учня-старшокласника увійшло слово ЗНО — зовнішнє незалежне оцінювання. Прийняте як контрзахід до хабарництва у системі освіти, ЗНО мало б нести ще й прогресив у вигляді більш якісного та глибинного контролю знань абітурієнтів.

Чи прижилося ЗНО у полтавських школах, ми запитали в інструктора із зовнішнього незалежного оцінювання вчителя-методиста Олени Олександрівни Згурської.

— Олено Олександрівно, як сприймають ЗНО школярі?

— На жаль, для багатьох дітей ЗНО — великий стрес. Деякі діти тільки після закінчення часу на виконання завдання згадували правильні відповіді. А були й такі, що через емоції та страх могли осмислити свою роботу тільки через кілька днів. З кожним роком діти все більше звикають до нових вимог, проте фактор стресу є відчутним у дитячому колективі.

— Чи досягло ЗНО у полтавських школах своїх цілей: зменшення хабарництва в освіті та поглиблення контролю знань?

— Не можу сказати про хабарництво. Є діти, які навчалися добре і були гарно підготовані, але пройшли ЗНО гірше за учнів, які мали початковий та середній рівень знань. Чи випадковість це?.. Все ж таки вчителі об’єктивно оцінюють дітей. Можливо, тут діє все той же психологічний чинник.

— Чи було, на вашу думку, введення ЗНО справді необхідним?

— У даних умовах вважаю введення ЗНО компромісним варіантом. Проте незгодна ось з чим: 13 та 20 березня проводиться пробне тестування, на яке потрапили далеко не всі. Багато дітей зі шкіл міста мали намір перевірити свої навички. Але за сьогоднішніх умов вартість пробного тестування з одного предмета в 60 гривень для багатьох дітей виявилася зависокою.

Не спинившись на досягнутому, Міністерство освіти спробувало перевести українські вищі навчальні заклади на європейську систему навчання (болонську кредитно-модульну систему). Долучення до Болонського процесу більшість студентів та викладачів ВНЗ зустріли негативно.

Навчальні заклади із морально і фізично застарілою базою та віками складеними традиціями не змогли виконати вимоги європейської системи освіти (про втілення болонського процесу в одному з університетів Полтавщини можна прочитати тут. Ціла низка соціологічних опитувань, проведених без відома студентства (яке і понесло основний тягар експерименту) виявило значну опору у нової системи вищої освіти. Чи так це, ми запитали у студентів — представників чотирьох найбільших навчальних закладів Полтави: Полтавської державної аграрної академії (Яна), Полтавського національного педагогічного університету (Ксенія), Полтавського національного технічного університету (Віктор) та Полтавського університету споживчої кооперації України (Наталія). Ми запропонували їм відповісти на кілька запитань.

— Чи було потрібним введення кредитно-модульної системи навчання у вашому ВНЗ?

— Чи покращився рівень освіти у вашому ВНЗ завдяки новій системі навчання?

— Чи є прихильники та незадоволені новою системою навчання у вас на курсі? Назвіть приблизне співвідношення.

Яна: «Введення нової системи не було потрібним взагалі. Наднавантаження без жодного конструктиву. Рівень знань аж ніяк не покращився. Сумніваюся, що десь стало краще, а от гірше стало точно. Засвоїти матеріал важко, але відтворити його в умовах кредитно-модульної системи ще важче. Співвідношення виразити складно. Абсолютна більшість проти цієї системи. У моїй групі однозначно немає жодного прихильника».

Ксенія: «Ні. Окрім цілої низки недоліків болонської системи у Європі, Україна ввела цю систему без жодної підготовки та належних пояснень. Рівень освіти як зі слів викладачів, так і з розмов у студентському середовищі впав значно. Нова система освіти позначилася на людських якостях студентів. Неконтрольована конкуренція „на виживання“ призвела до погіршення психологічного мікроклімату в групах. Співвідношення 9:1 на користь незадоволених».

Віктор: «Введення нової системи навчання я вважаю абсолютно недоцільним і передчасним з багатьох причин (відстала база, слабка комп’ютеризація, неготовність ані студентів, ані викладачів). Рівень освіти не тільки не покращився, але й, подекуди, сильно впав. Водночас, регулювання умов кредитно-модульної системи у „ручному режимі“ ректорами та деканами зводить усі позитиви системи до нуля. Співвідношення прихильників до незадоволених складає приблизно 1:3 відповідно».

Наталія: «Потрібною нова система аж ніяк не була і особисто мені не подобається. Не думаю, що стан навчання покращився. Тих, хто не бажав вчитися, нова система вчитися не примусила, а старанним студентам від експерименту стало ще важче. Спочатку більшість була проти нової системи, але зараз вже звикли».

Справжні наслідки такої недолугості освітніх чиновників виявляться вже навесні, коли перші випускники «болонських» університетів вийдуть на роботу.

Проте провал кредитно-модульної системи навчання у полтавських (і не тільки) навчальних закладах далеко не сприяв виходу з експериментальної омани Міністерства освіти. Ціла низка університетів пішла на грубе порушення умов кредитно-модульної системи навчання, ввівши обов’язкові іспити (при цьому залишивши у повному обсязі навантаження із самостійного навчання). Такий гібрид не тільки не сприяє покращенню навчання, але й погіршує стан освіти в цілому. Так, Полтавський національний педагогічний університет вже стоїть на межі зниження рівня акредитації.

Новий експеримент над молодими українцями пропонується вже сьогодні: до шкіл, на плечі і без того змучених абітурієнтів, хочуть повернути екзамени та середній бал атестату, не відміняючи ЗНО. Чи хотіли б самі школярі бачити в дії нову систему ми запитали в учнів 11-В класу Полтавської гімназії № 9. З 20 учнів класу 16 є прихильниками ЗНО. Водночас, незгода із введенням екзаменів у школі при збереженні тестування (ЗНО) була одностайною.

Чи справді настільки необхідними є нові системи навчання в Україні? Чи дали вони реальні результати? На жаль, у своїй більшості експерименти не тільки не досягли своїх цілей, але й порушили хитку освітню рівновагу. Як бачимо, нововведення нав’язані «згори», без жодного урахування громадської думки, нерідко виявляються просто нежиттєздатними в умовах реалій української освіти.

Тож чи скінчаться колись експерименти над молодими людьми в Україні? Чи справді на благо науки мають ставати тренувальним майданчиком школи і виші? Коли врахують справжні потреби освітянської галузі? На ці питання допоки не дала відповіді жодна влада.

Олександр КЛІМОВ, «Полтавщина»

Теги: ЗНО, школа

Останні новини

Полтавщина:

Запропонувати тему