У Кременчуці читатимуть «Заборонений Кобзар»

На зустрічі із молоддю науковець говорив не лише про батька Тараса та українську мову. Зокрема, ми дізналися, чи планують науковці укласти словник «ляпів» відомих українських політиків, навіщо українцям пилосмок замість пилососа, та чому ж, все-таки, діти не хочуть читати класику і вивчати рідну мову

Микола Зубков — мовознавець, уклав багато словників, зокрема російсько-український політехнічний словник (саме той, де «пилосмок» отримав офіційний статус). Микола Зубков також відомий багатьом школярам, бо він автор посібника з правопису.

Микола Григорович родом із Кременчука. Тут він навчався у школі № 7, потім закінчив ПТУ й отримав спеціальність слюсаря. Пізніше вчився в інших навчальних закладах, працював завклубом в селі, режисером та актором в театрі Харкова, а після закінчення філологічного факультету Київського університету поринув у наукову роботу. Нині — доцент кафедри українознавства філософського факультету Харківського університету. 

— Пане Миколо, як вам живеться у російськомовному Харкові? 

— Я принципово говорю українською мовою, і мене всі розуміють. Я родом із Кременчука — це зросійщене місто, люди говорять суржиком. До речі, Андрій Данилко мавпує саме нас, від цієї правди ніде не дітися... Нещодавно читаю рекламу: «Не прокапелюш знижку» (це замість російського «не прошляпь!»). І це лише квіточки.

— У нас політики й чиновники теж іноді шокують... 

— Їх теж треба привчати до відповідальності. В Америці, наприклад, кілька років тому вийшов словник «ляпів» Буша. Пригадайте вислови наших політиків: «тут зібрався кращий геноцид українського народу» замість «генофонд», або загальновідому Ахметову-Ахматову.

— Чи плануєте ви укласти подібний словник, наприклад, нинішнього Президента України? 

— У мене зібрано дуже багато матеріалу про нинішніх політиків, цілком вистачило б на словник, але я науковець і працюю над тим, що має практичне значення. Кому буде цікавий словник ляпів: нам із вами? Яка від нього користь? Якщо хтось замовить — тоді подумаю над укладенням такого словника.

— Не секрет, що навколо нового правопису та нових термінів точиться багато дискусій. Люди говорять, що зміни не на часі. Що ви про це думаєте? 

— Нинішній правопис я називаю «кривописом». Люди просто не знають, якою є правильна українська мова, вони звикли до русизмів. У 1933 році букву «Ґ» оголосили буржуазно-націоналістичним елементом. Не смійтеся! Саме так сказано в офіційному державному документі, букву заборонили. Подібна ситуація і з Иншими (!) словами — инакомислячий, ирод. Нас відучили від українського і привчили до російських кальок. Треба повертатися до свого, українського. Наприклад, у мене запитують: навіщо ви написали свій політехнічний словник, невже думаєте, що слюсар чи сантехнік почне говорити українською мовою? Я відповідаю: я пишу словники для спеціалістів, а сантехнік користується своїм словником, він скаже: «Подай оту Тратату і принеси мені».

— Давайте повернемося до високого. Що такого «забороненого» в укладеному Вами «Кобзарі»? 

— До збірочки увійшли майже 10 творів, які були або виключені цензурою, або відредаговані так, що суперечать і змісту, і поглядам автора. Наприклад, в авторському тексті Шевченка читаємо «За що скородили списами московські ребра?». В історії наших народів були різні часи, а радянська ідеологія не могла з цим змиритися, тому замість «московські» написали «татарські». І подібних прикладів вдосталь.

Людмила ДНІПРОВСЬКА, «Полтавщина»