Про те, як кмітлива полтавка засмагає у центрі міста

Відчуваючи брак позитивних емоцій від не надто рясної кількості у Полтаві видозмінених нерозгалужених пагонів з обмеженою здатністю до росту, тобто квітів, починаєш цінувати і захоплюватися будь-яким їхнім проявом. А саме: усіма видами цих рослини, які тільки можна побачити на клумбах та на узбіччях доріг. Навіть тими, якими при наявності, скажімо, тюльпанів ніколи б не захоплювався. Та яким же вчора було наше здивування, коли одна з квіток у полі нашого зору заворушилася. Виявилося, у нескошеній траві на подвір’ї одного з житлових будинків у центрі Полтави засмагала жінка у капелюшку.

Представниця прекрасної статі лежала на килимку топлес і мружилася від червневого сонця. При нашій появі жінка знітилася і приодягнулася. Привітавшись, із задоволенням розповіла про свій задум засмагати саме там, де ми її зустріли:

— Я так засмагаю вже близько тижня. На річку їхати — далеко. До того ж там брудно. Якщо й прямувати на пляж, то варто виїжджати кілометрів за 20-30 від Полтави. А тут — близько, хороше. Природа, як не як: жучки, пташки, лежу, фактично, у квітах. Думаю, зможу тут добре засмагнути. Нехай хтось ходить у солярій (хоча, не раджу — усе таки опромінення), хтось — на річку, а я і так зможу стати «шоколадною». Сонце усюди однакове.

Щодо того, що пані може хтось побачити, жінка не хвилюється. Місце відпочинку для себе полтавка обрала за невеличким гаражем. Навколо — квіти та висока нескошена трава, яка приховує засмагаючу леді від сторонніх очей. До речі, несвоєчасність догляду полтавського ЖЕДу за подвір’ям у цьому випадку зіграла жінці на руку. Більшість сварять комунальників за подібний «порядок», пані ж — навпаки, їм навіть дякує.

Тиша. Спокій. М’яка ковдра. Буденні справи — поодаль. Поряд — квіти і книга Михайла Старицького «Богдан Хмельницький». Чим не ідилія? А через певний час такий відпочинок ще й увінчається засмагою на тілі. Кмітливості цієї пані можна тільки повчитися. 

Прощаємося і залишаємо полтавку наодинці з козаками, Богданом Хмельницьким та його супротивниками. І приємно так: усе таки жіноча стать вміє знаходити вихід з будь-якої ситуації! А ще — кмітливістю вона, явно, не обділена. Знімаємо перед знайомою незнайомкою капелюха (у нашому випадку — капелюшка). І сподіваємося, що випадкові перехожі або ж мешканці будинку не потурбують полтавку своєю присутністю. А місцеві чоловіки виявляться обділеними спостережливістю та біноклями. Розкривати таємне місце для відпочинку і засмаги не будемо. Тому, пані та панове, без фото, без фото. 

Каріна ТЮТЮННИК, «Полтавщина»