На Полтавщині за 150 гривень вбили жінку

В одному із сіл Лохвицького району стався тяжкий злочин. Близько 21-ї години вечора 13-го травня сусідка виявила труп 45-річної жінки (пенсіонерки за інвалідністю) у її власному будинку. На шиї бідолашної був намотаний пояс з жіночого халату, зав’язаний на бантик. Жінка померла від механічної асфіксії — встановлять пізніше медики.

Під час розкриття даного злочину, працівники міліції першочергово провели опитування місцевого населення. За словами начальника сектору карного розшуку Лохвицького райвідділу міліції Сергія Кузьменко, під час бесіди з місцевим населенням стало відомо, що нікого з приїжджих у селі того дня не було. Міліціонери вирішили перевірити так званий спецконтингент — це особи раніше судимі, алкозалежні, а також схильні до скоєння злочинів.

Наступної доби пророблена правоохоронцями робота дала результат. Головним підозрюваним у скоєнні злочину виявився 31-річний місцевий мешканець, раніше судимий за крадіжки, наркотики та незаконний обіг зброї.

Як встановили працівники міліції, напередодні трагедії потерпіла жінка отримала пенсію — 850 гривень. Односелець, будучи напідпитку, вирішив «провідати» пенсіонерку та позичити в неї 15 гривень на пляшку. Жінка категорично відмовила чоловіку та намагалася виштовхати його з оселі. Обурившись, чолов’яга вхопив пояс з жіночого халату, двічі накинув його на шию бідолашної та задушив її.

— Після скоєння вбивства підозрюваний забрав з будинку потерпілої 150 гривень, які й пропив того ж вечора, — говорить Сергій Сергійович, — наразі зловмисник арештований та перебуває в СІЗО міста Полтава. У скоєнні даного злочину він зізнався та дав правдиві покази. Порушено кримінальну справу за частиною 2 статті 115 Кримінального кодексу України — умисне вбивство. Санкція даної статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічного ув’язнення.

Мешканці села від даної події не можуть оговтатися й досі. Покійну жінку люди згадують лише добрими словами. «Вона була інвалідом з дитинства — мала вади зі слухом та мовленням, — говорить жителька села, — не зважаючи на це, жінка мала добре серце, завжди всім допомагала у селі. Своєї родини вона не мала, все життя прожила з матір’ю, а коли та шість років тому померла, жила одиноко. Ніхто не може зрозуміти, як так жорстоко можна було з нею вчинити...»

Алла КВІТА, інспектор ВЗГ УМВС України в Полтавській області