Справжнє кохання дозволяє жити з носієм ВІЛ
Дискордантні пари підтверджують, що спражнє кохання існує
За час розвитку епідемії ВІЛ/СНІДу, з’являється все більше сімейних пар, в яких один з партнерів є носієм ВІЛ. Такі пари називають дискордантними. Зазвичай, люди, які необізнані у цій темі дивуються та не розуміють, як можна жити з ВІЛ-позитивною людиною, якщо ти сам не інфікований. Але існування подібних пар підтверджує, що справжнє кохання не має кордонів. Ось що говорить Олена, чоловік якої ВІЛ-інфікований:
— Ми з Сергієм живемо разом вже 3 роки, одружені. Коли почали зустрічатися, я не знала про його статус. Ходили в кіно, театри, багато спілкувалися. Але вже через деякий час Сергій зізнався, що він ВІЛ-інфікований, сказав, що не хоче, щоб між нами були якісь таємниці. Спочатку я звичайно була шокована, адже мало що знала про цю хворобу. Але про те, щоб покинути його навіть і не думала — бо вже закохалася.
Багато проблем, з якими стикаються звичайні пари, різко загострюються у дискордантних парах, навіть якщо обидва партнери при створенні сім’ї інформовані про ВІЛ-позитивний статус одного з них. Одна з головних проблем, що заважають ефективному спілкуванню в такій парі — це страх втратити кохану людину. Існують і інші непрості питання: перспективи спільного майбутнього, рішення зачати дитину, загроза кримінальної відповідальності ВІЛ-позитивного партнера, відносини із зовнішнім світом.
В 2011 році в Ужгороді діяв єдиний для українських дискордантних пар проект «Доступ до репродуктивних технологій», в рамках якого ВІЛ-позитивні родини мали можливість без загроз здоров’ю зачати дитину. Але вже в січні цього року проект закінчився і сьогодні в Україні немає жодних офіційних технологій, яки б допомагали цим людям стати батьками. В результаті багато дискордантних пар просто намагаються зачати дитину під час небезпечного сексу, діючи на свій страх і ризик. Або всиновлюють дитину, але ця процедура ще більш складніша, самі розумієте чому...
Тож невже, ці люди, які по-справжньому кохають один одного не мають шансу пізнати радість батьківства? Питання залишається відкритим...
, інформаційний менеджер БА «Світло надії» для «Полтавщини»