«Фронт Змін» вшанував ветеранів на батьківщині Героя СРСР маршала Григорія Кулика

З обох боків від пам’ятника загиблим у боях стояли у почесному караулі діти місцевої школи. І змінювали один одного із відданням честі, як свого часу піонери. Місцеві люди кажуть: така традиція тут не зникла із розпадом СРСР.

Була і хвилина мовчання, і запалена свічечка до тих визволителів, яких немає з нами. Школярі читали вірші про війну, яку ніколи не бачили. Старшокласники ж нагадали односельцям і гостям 223 імені із Книги Пам’яті. І очолив цей скорботний список справжній визволитель Полтавщини, її рідний син Григорій Кулик.

Пам’ятник Григорію Кулику

Генерал Григорій Кулик (9.11.1890-24.08.1950) — маршал СРСР, Герой Радянського Союзу, командувач 4-ою гвардійською армією, яка звільнила Полтаву і Полтавщину від гітлерівців. Родом з невеличкого хутора поблизу села Парасковіївка. Хутір не зберігся, але ще напередодні війни село назвали на честь видатного земляка — Куликовим. Григорія Кулика репресували і розстріляли за наказом Сталіна (реабілітований у 1956 році). Хоча радянська пропаганда намагалася знищити пам’ять про полтавця, сьогодні справжня історія його життя і служби відома всім, хто нею цікавиться.

У списку живих села Куликове — лише два ветерани. Це Репало Марія Гаврилівна та Прокопенко Олександр Іванович. Представники «Фронту Змін» привезли для цих двох подарунки, квіти, грошові премії. Олександру Івановичу їх вручили вдома, адже прийти на урочистості він не зміг...

— Понад 7 мільйонів українців загинуло на фронтах Великої вітчизняної війни, кожен другий не повернувся додому. Наше покоління вдячне їм за Перемогу, за наше сьогоднішнє мирне життя, за наше майбутнє так само, як нашим ветеранам, що ще можуть почути ці слова, — зазначив депутат обласної ради, голова Полтавського обласного осередку політичної партії «Фронт Змін» Валерій Головко.

Поки можновладці вшановують ветеранів та загиблих у ВВв у великих містах, за участю сотень людей, «Фронт Змін» вирішив торувати інший шлях. У Куликовому зібралися лише мешканці різного віку. Виступаючі, крім гостей, також були місцеві — Куликівський сільський голова Євген Почечун, директор місцевої школи Микола Жарков, начальник управління ветеринарної медицини Полтавського району Олександр Устименко.

Кажуть, пам’ять — жива, тож «Фронт Змін» змін нагадав про неї тим, хто планово покладає квіти до пам’ятника генералу Олексія Зигіна. Яка іронія долі: цей росіянин лише один день побув на Полтавщині, безглуздо підірвався на міні і тут похований, — а вже герой і визволитель. Натомість українець Григорій Кулик брав участь у п’яти війнах, п’ять разів був поранений, визволяв Полтавщину, — та загинув від кулі ката і невідомо де саме похований у Москві.

— Куликове носить ім’я великого українця, видатного військового діяча, одного з перших маршалів Радянського Союзу, Героя СРСР, нашого земляка Григорія Івановича Кулика. Це святе місце, яке потрібно пам’ятати і відвідувати всім, хто шанує нашу історію, — підкреслив депутат обласної ради, голова Полтавського обласного осередку політичної партії «Фронт Змін» Валерій Головко.

До речі, у цьому селі є Куликівський парк — пам’ятка садово-паркового мистецтва, в якому видатному маршалу встановлений пам’ятник. А в Полтаві тільки збираються — колись — назвати одну з вулиць іменем справжнього визволителя Полтавщини.

Анна ДОВГОШЕЙ, «Полтавщина»