Причини непереможної стихійної торгівлі у Полтаві криються в менталітеті

Площу Слави у Полтаві, що навпроти Південного залізничного вокзалу, вже давно перетворили на ринок вінків та молока. Про це «Полтавщина» писала ще рік назад.

На перший погляд, проблема проста — мешканці сіл, які привозять у Полтаву свої молокопродукти, не хочуть продавати їх санкціоновано. Але, щоб розібратися у проблемі більш досконало, ми провели своє невеличке розслідування.

Зранку і до 11 години поблизу Південного вокзалу великий ажіотаж. З одного боку тут активно продають вінки і штучні квіти, а через увесь парк, коридором, стоять селяни з молочною продукцією. Заставлено навіть півдороги, через що час від часу зупиняються машини і громадський транспорт, але продавців це абсолютно не бентежить. Та й покупців дуже багато: і прицінюються, і куштують, і купують. Ми спробували розібратись, що відлякує нелегальних продавців від легального комунального ринку, облаштованого поруч із площею.

Сезон квітів і штучних вінків біля Ппівденного вокзалу

Версія 1. Гроші

Можливо, люди проти легальної торгівлі через надвелику орендну плату та інші внески?

Аби дізнатись, скільки коштує реалізація домашньої молокопродукції на ринку біля Південного вокзалу, ми звернулись до лабораторії, представившись потенційними продавцями. Перелік необхідних експертиз та ціни на них «висять» на спеціальному вікні, але нам без заперечень порахували, скільки у середньому обійдеться один день на ринку. Так зване «містове» — приблизно 1,40 грн., плюс щодня треба віддавати продукцію на перевірку до лабораторії. Тому молоко, сметана і домашній сир у сумі кожен день «потягнуть» ще на 15, 65 грн. Крім того, перш ніж стати за прилавок на ринку, слід пред’явити паспорт на корову, ветеринарне свідоцтво форми № 2 і медичну книжку самого продавця.

Ми поцікавилися у самих селян: чому вони не йдуть торгувати на ринок?

— Зранку на ринку навіть місця немає, біля павільйонів так само продають із землі. От хоч і заганяла колись нас міліція, то ми позаходили і що? А там хто з розсадою, хто з овочами, фруктами стоїть... А нам місця немає, — розповіла Катерина Михайлівна.

— А ви про це говорили?

— Кому? Міліції все одно, на ринку тільки містове беруть, а розміщуйся, де хочеш.

— Вас не лякає сплата за місце, лабораторні дослідження?

— У мене 3 корови, я кожен день приїжджаю, півгодини маршруткою, — і тут. Бо в селі роботи немає, а до пенсії ще далеко. У нас в Руновщині двічі на рік корів перевіряють і дають документи про їх здоров’я. 

— То справа не у грошах?

— Ні, що ви, там просто немає місця для молока.

Молочний коридор у парку

Версія 2. Немає умов

Продавець Федір не бачить сенсу продавати на ринку, говорить, немає ніяких умов.

— Мені треба приїхати, поставити машину і тут же продавати. 

— Але ж стоянка біля ринку є?

— Люди не з одним товаром їдуть, треба чисту полосу асфальту і щоб був прилавок поруч. Там немає стоянки, там одні ларьки. Краще вже супермаркет. Я машину тут ставлю поки що безкоштовно, всі так стоять, адже за новим законом не мають право з нас брати гроші без спеціальних пристроїв.

— А туалет є на ринку?

— Немає нічого, на вокзалі, мабуть є, хоча його закрили, і там далі платний є.

— Вас міліція проганяє часто?

— Інколи ганяє, але ж як? Треба проганяти тих, хто на дорозі стоїть. А людям все одно — товар потрібно продати, бо нікуди дітись. Ти проїдь по Полтаві, уся Полтава в молоці, в кожному дворі машини, тому що немає точок для продажу сільгосппродукції. Мені потрібно без посередників молоко продавати, а кожен хоче на цьому заробити.

До речі, туалет на території самого ринку є, і він працює. А щоб знайти його — можна запитати у тих же реалізаторів — вони підкажуть. Щодо парковок, то довкола ринку і вокзалу багато відповідних знаків і всюди стоять машини.

Пусті павільйони на південному ринку

Версія 3. Кому немає місця?

Щоб прояснити ситуацію наступного дня зранку «Полтавщина» знову поїхала на ринок, аби перевірити, чи дійсно там немає вільних місць. Три ряди залізних павільйонів о 8:30 виявилися практично порожніми: дві жінки продавали молоко, ще кілька — іншу продукцію. Напевно, якби всі продавці, які стоять у парку, прийшли на ринок, то місця всім не вистачило б. 

Але є маленька деталь, яка, на нашу думку, пояснює ситуацію з іншого боку. Вірніше, ілюструє менталітет українського народу. Запитую в одного насупленого продавця: ви багато молока сьогодні продали? Чому не йдете на ринок? На що чоловік відповів:

— Ні, багато молока сьогодні отам, на базарі було, але туди я не ходив.

Нагадаємо, що восени міська влада планувала ліквідувати у місті 12 стихійних ринків. Серед них і «молочний» ринок на Південному.

Але, як бачимо, марно. Одне слово — стихія...

Інна БЕЗУГЛА, «Полтавщина»