Деякі полтавці вважають, що з туберкульозом боротися не потрібно

«Полтавщині» трапилися дві дівчини — Ірина і Даша. Вони навчаються відповідно у ПНПУ та ПУЕТ, але й встигають працювати та займатися соціальною роботою, яка не оплачується. Сьогодні вони — волонтери Полтавського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Тому що, кажуть, мають активну життєву позицію і на свої очі бачили: як страшно, коли люди хворіють на туберкульоз.

Буклет

Дівчата роздають перехожим буклети «Зупинимо туберкульоз! Дихання — це життя!» (видані міським управлінням у справах сім’ї, молоді та спорту та благодійною асоціацією «Світло надії»). У ньому доступною мовою написано про факти, які необхідно знати про туберкульоз: його симптоми, лікування, обстеження тощо.

Хоча волонтери намагаються залучити до акції якомога більше людей, їм далеко не завжди це вдається.

— Проблема в тому, що багатьом людям просто байдуже. «Нам не цікаво», «Ми поспішаємо», «Нам вже давали» — говорять вони. Але ж насправді це проблема — в України епідемія туберкульозу! І краще обстежитися вчасно та зітхнути з полегшенням, ніж потім ходити і страждати, — говорять Ірина та Даша.

У такий гарний весняний день, як сьогодні, хочеться вірити: така біда саме тебе обійде стороною. Хоча до дівчат перехожі підходили й самі, дякували за акцію, говорили, що обстежуються.

— Але буває по-різному. Підійшли до одного парубка, дали буклет, він зацікавився і відразу пішов до пересувного флюорографічного кабінету. А був сьогодні один чоловік... Ви знаєте, аж зачепило за живе. Ми підходимо, пропонуємо буклет, а він каже: «Ви б краще ці гроші, на яку акцію організували, направили на підвищення зарплат». Ми починаємо пояснювати, а він слухати не хоче, — обурювалися волонтери.

Крім того, за їхніми словами, байдужі до туберкульозу молоді люди, які палять. Вони просто не сприймають цю проблему серйозно. Адже молодість і здоров’я, здається, будуть вічними...

Анна ДОВГОШЕЙ, «Полтавщина»