Мобільні шахраї вимагають у полтавців гроші, граючи на батьківських почуттях

У Кременчуцькому міському управлінні УМВС Полтавщини повідомили, що у нашому регіоні з’явився новий різновид телефонного шахрайства. Зловмисники намагаються переконати абонента перерахувати електронні кошти на невідомі номери телефонів.

Черговий випадок телефонного шахрайства стався на цих вихідних. Близько сьомої години ранку до Автозаводського райвідділу міліції Кременчука звернулася жінка. Вона розповіла правоохоронцям, що на її мобільний зателефонували о п’ятій ранку з невідомого номеру. У слухавку повідомили: «Мама, я в міліції. Зараз передам трубку міліціонерові...» Інший чоловік сказав: «Ваш син у нас. Не потрібно чекати ранку, перерахуйте 5000 гривень на цей номер телефону, і ми його відпустимо!» Жінка одразу перерахувала на чужий мобільний 4800 гривень. Зателефонувала дорослому сину вже після завершення операції. Як з’ясувалося, він відпочивав вдома і не мав жодного відношення до вранішнього дзвінка. На даний момент вирішується питання про порушення кримінальної справи за фактом шахрайства (стаття 190 Кримінального кодексу України). Санкція цієї статті передбачає покарання у вигляді обмеження волі на строк до 3 років. Правоохоронці працюють над розкриттям злочину.

Ще один випадок телефонного шахрайства стався нещодавно в Полтаві. Ольга Василівна (ім’я змінене. — Авт.) розповіла про нього так:

— Близько другої години ночі до мене зателефонували невідомі. Говорять: «Ви тільки не хвилюйтесь, але ваш син в міліції. Він скоїв злочин, і ми заведемо на нього кримінальну справу». Я мовчу. Звичайно, перелякалася. Вони: «І що, ви нічого не зробите?» Я мовчу. Тоді вони: «Якщо хочете, аби син повернувся додому, а не пішов у тюрму, потрібно 5 000 гривень». Я їм: «У мене немає таких грошей». Вони: «А золото є?» Я: «Немає». Вони: «Так що ж немає?! Тоді позичте у когось!» Я: «Та у кого ж я позичу?» Вони: «Вам що, байдуже до долі сина?» Сказали, аби я добре поміркувала, вони передзвонять. Мені, звичайно, стало лячно. Проте я знаю, що мій син християнин. І знаю, що його віра не обмежується носінням хрестика чи тим, аби сходити до церкви раз на рік. Він щодня молиться, і я бачу, що його віра справжня. Навіть коли він не правий, завжди вибачиться. Тому я в Сергієів (ім’я змінене. — Авт.) не сумнівалася і у те, що він скоїв злочин, не повірила. Після розмови з невідомими я одразу ж зателефонувала дружині сина (телефон Сергія був вимкнений) і запитала, як він там. Олена (ім’я змінене. — Авт.) передала слухавку сину, і ми разом з ним посміялися над шахраями, яким не вдалося нажитися за чужий кошт. І як вони тільки дізналися, що я живу сама, і що у мене дорослий син!

Про найпоширеніші схеми мобільних шахрайств ми вже писали. Правоохоронці ж закликають громадян, яким зателефонують з подібними вимогами, не квапитися з прийняттям рішень, а пересвідчитися у достовірності інформації. У разі бодай найменших ознак загрози для власної безпеки, для життя та здоров’я рідних і близьких людей, — звертатися до міліції.

Каріна ТЮТЮННИК, «Полтавщина»