Спортивних меценатів Полтавщини можна порахувати на пальцях

Нагадаю, що упродовж минулого року тривав всеукраїнський конкурс серед спортивних журналістів «Колос спортивний 2009». Його ініціатором виступила Центральна рада всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос». Серед призерів у дванадцяти номінаціях значаться імена трьох представників Полтавщини. Зокрема друге місце у номінації кращий меценат сільського фізкультурно-спортивного руху дісталося саме моєму співрозмовнику.

— Романе Васильовичу, чим живе Лубенський лісотехнічний коледж, які види спорту в ньому розвиваються?

— Нашому навчальному закладу в наступному році виповниться 120 років. Повірте, за таку історію є дуже прекрасні традиції як у підготовці фахівців, так і спортивно-масової роботи, і художній самодіяльності. Наш педагогічний колектив працює над тим, щоб створювати належні умови і залучати студентів до здорового способу життя. Принагідно хотів би сказати, що на території коледжу заборонено палити. Спонукаємо студентів до того, що краще нехай вони свою енергію виплескують у спортивних залах. Тому в нас регулярно працюють 10-12 спортивних секцій.

Цього року ми вже провели масові змагання, де кожна група виставляла команду по баскетболу. Зараз розпочалася першість коледжу по волейболу. Приємно те, що наша команда зараз в Кременчуці достойно виступає в обласній спартакіаді серед вузів І-ІІ рівнів акредитації.

Ми продовжуємо тісну співпрацю із заслуженим журналістом України Миколою Моторним. З його ініціативи та за підтримки Полтавського обласного відділення НОКУ ми організовувати традиційний турнір з міні-футболу «Юність Посулля». Географія його надзвичайно широка, це студентські команди з Києва, Лубен, виробничники Черкащини, друзі і колеги з лісгоспів Полтавщини. Наша праця, можливо, не передбачає здобуття значних спортивних досягнень, але масовість і здоровий спосіб життя — це головне для молодої людини в сьогоднішній час.

— Якщо діє велика кількість секцій, то для цього є відповідні умови. Які види спорту у вузі є провідними?

— Наш навчальний заклад має свій стадіон та спортивний комплекс: волейбольний і баскетбольний майданчики, тренажерні зали. Мріємо про міні-футбольне поле зі штучним покриттям, можливо до ювілею коледжу приготуємо студентам приємний сюрприз. Пріоритетними у вузі є ігрові види спорту: футбол, волейбол, баскетбол. Досить давно в нас плідно працює тренер Валерій Петрович Халтурін, який є керівником секції з настільного тенісу. Його відданість цьому виду спорту і традиції з цього виду спорту дають свої результати. Наша збірна є неодноразовим чемпіоном області з настільного тенісу серед вузів І-ІІ рівнів акредитації.

— На превеликий жаль, спортивних меценатів Полтавщини можна порахувати на пальцях. Лубенський край славиться такими людьми, які роблять багато для спорту. Окрім любові до спорту, що ще потрібно для мецената?

— Бути не байдужою людиною, бачити в дітях потенціал і допомагати їм в заняттях різними видами спорту. Ми не маємо великих фінансових можливостей, бо є вищим навчальним закладом державного підпорядкування, але маємо бажання допомагати дітям, зокрема залучаємо школярів на різні турніри. Коли ми проводили п’ятий турнір з міні-футболу, то були представлені кращі команди не тільки з Лубен, а й сіл нашого району. Ми проводимо також традиційний легкоатлетичний пробіг «Дорогами пам’яті», присвячений перемозі у Великій Вітчизняній війні. Наші студенти, за підтримки депутатів районної ради, роблять пробіг по пам’ятних місцях, пов’язаних з цими визначними подіями. Попередньо розробляється маршрут по району. Також традиційно ми є учасниками пробігу присвяченого Чорнобильській катастрофі, до участі в якому залучаємо дітей сільських шкіл. У нас в закладі навчається 80 відсотків сільської молоді, яку ми в першу чергу намагаємося підтримувати.

— Якими видами спорту Ви захоплювалися в дитинстві, за які види спорту вболіваєте нині і чи підтримуєте себе в належній фізичній формі?

— Я небайдужий як і багато людей до футболу. В свій час, навчаючись в технікумі в Чернівецькій області, ми були чемпіонами області. В студентські роки, навчаючись в інституті в Києві, грав у баскетбол за збірну факультету. Зараз стараюся підтримувати себе у формі, проводжу тренування. Маємо у вузі традицію виставляти збірну викладачів проти студентів переможців у баскетболі чи волейболі. Для них це приклад, як треба в такому віці виходити на майданчик і на рівних боротися і взагалі, як треба проводити життя.

— Це у вас не перша і, впевнений, не остання нагорода. Які відзнаки у своєму житті можете пригадати, і не тільки в спорті?

— Минулого року Указом Президента України за досягнення у справі мені присвоєно звання заслужений лісівник України. Для працівника нашої галузі це найвище фахове звання. Тому я його розцінюю, як певний аванс, але очолюваний мною колектив Державного підприємства «Лубенське лісове господарство», як і інші підприємства в нашій області, проводить належну роботу по збереженню і примноженню лісових багатств. Головне, що реалізуючи державну програму «Ліси України», ми щорічно створюємо нові сотні гектарів лісів, а повірте, що це праця на майбутнє. Як казав поет Максим Рильський:

Той хто любить паростки кленові,
Хто діброви молоді ростить,
Той достойний пам’яті людської,
Бо живе й працює для століть.