Екс-мера Карлівки засудили за хабар, якого не знайшли

Нагадаємо, 31 серпня 2010 року співробітники Київського УБОЗу за санкцією Генеральної прокуратури затримали міського голову Карлівки Сергія Яковенка за підозрою в корупції. Йому інкримінували отримання хабара в особливо великих розмірах (ч. 2 ст. 368 КК України) — 10 тисяч доларів за вирішення земельних питань для харків’янина Михайлова. Саме останній повідомив правоохоронців (столичний УБОЗ та Генпрокуратуру) про факт порушення законодавства.

У будинку екс-мера свого часу був проведений обшук, але нібито отриманих ним грошей так і не знайшли. Під час слідства Сергія Яковенка тримали у СІЗО Полтавського ГУБОЗ.

Координатор руху «Громадянський опір» у Карлівському районі Ілля Василенко давно збирає матеріали по цій справі і своїми спостереженнями поділився з «Полтавщиною».

За його словами, кримінальна справа від 26 липня 2010 року проти мера міста була порушена навмисно саме напередодні виборів, а затримання відбулось в останній день відпустки, за 10 днів до початку виборчої кампанії. Сергій Яковенко у 2010 році головою Карлівської міської організації Української Народної Партії. Він мав намір балотуватися на посаду мера Карлівки вдруге. Хоча опоненти Яковенка політичних мотивів у його кримінальній справі не бачать.

— Цікавим є те, що міського голову затримали не в робочому кабінеті чи в міській раді, а в районному відділі міліції під час розмови з черговим та працівниками Карлівського РВ. Це на суді підтвердив слідчий Генпрокуратури полковник Беляков, додавши, що руки затриманого не світилися від фарби, якою покропили гроші. А затримувати мера приїхали на двох автомобілях бійці спецпризначення, вся операція проходила в повній таємничості, — розповів Ілля Василенко. — До того ж перед цим у міську раду з перевірками приїздили обласні КРУ, СБУ та УБОЗ і ніяких порушень в роботі міськради, а також мера не виявили. В таких умовах не є логічним брати хабарі та ще напередодні виборів.

Згодом Сергія Яковенка було переведено до Харківського СІЗО нібито для проведення слідчих дій, які, за словами мера, ніхто не проводив. Пізніше Верховний суд з кримінальних справ виносить Постанову, щоб кримінальну справу Яковенка розглядав Харківський апеляційний суд, а той в свою чергу ухвалює рішення про те, щоб справу розглядав Дзержинський районний суд Харкова.

— Після закінчення двомісячного терміну утримання Яковенка під вартою почалися відбуватися дивні речі, а саме,слідчі подали клопотання про продовження утримання під вартою підозрюваного, аргументуючи тим, що нібито він буде перешкоджати слідству. І суд продовжив термін тримання Яковенка під вартою (до 4 листопада 2010 року). В грудні 2010 року досудове слідство було завершено і кримінальну справу було передано на ознайомлення в Генпрокуратуру. Сам суд, а точніше попереднє слухання розпочалося в березні 2011 року. Потім суд переносився кілька разів з причини хвороби судді. Друге засідання відбулося в травні. Потім суддя пішов у відпустку і суд продовжився восени, — говорить Ілля Василенко.

До речі, мешканець Харкова Михайлов, який нібито давав хабар Яковенку, був перекваліфікований із статусу свідка на статус потерпілого. Під час судового розгляду справи він раптово звернувся в лікарню за допомогою, бо в нього загострилася якась психічна хвороба, підкреслив Ілля Василенко.

У ході судового слідства були допитані працівники міської ради, свідки, поняті, які говорили про, те що у підозрюваного грошей не вилучали і руки не світилися. Крім того, адвокат Яковенка неодноразово звертався до суду з клопотанням про виклик для допиту в якості свідка слідчого Генпрокуратури Белякова: адже потрібно було дізнатися про те, де ж подівся відеозапис затримання Яковенка, з усіма подробицями, в тому числі фактом відсутності фарби на руках підсудного та запакуванням речових доказів. Відеозапис не був долучений до матеріалів кримінальної справи.

Чергове судове слухання відбулося 20 лютого 2012 року. На нього, нарешті, в примусовому порядку був доставлений колишній слідчий Генпрокуратури Беляков. В ході судового розгляду йому, зокрема, запитали про зникнення відеозапису затримання мера. На що він відповів, що не знає, де перебуває запис. До речі, гроші-хабар так ніхто і не знайшов, тому виникає питання — а чи були вони взагалі?

27 лютого 2012 року відбулися судові дебати, суд взяв перерву до 5 березня, щоб підготовити вирок по справі. І на минулому тижні Дзержинський районний суд Харкова на основі заяв потерпілого Михайлова виніс вирок у справі Яковенка: 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна та забороною займати державні посади протягом 3 років. Хоча прокурор просила позбавлення волі на 8 років.

Перелік претензій підсудного Яковенка до слідчих виглядає так:

• не було знайдено самих грошей,
• його не було затримано на місці передачі хабара,
• загадково зник відеозапис, який свідчить на користь Яковенка,
• руки підозрюваного не світилися від фарби, якою обробили гроші,
• особисті речі, зокрема, барсетка, не були опечатані в присутності підозрюваного.

— До справи є багато питань, які не на користь тих, хто її розслідував. Влітку 2011 року слідчі, які займалися цією справу, в тому числі і Беляков, були звільнені з Генпрокуратури за те, що вели розслідування не належним чином. Тому кримінальну справу проти екс-мера Карлівки потрібно закрити. Так вважає адвокат підсудного, сам Яковенко і більшість мешканців Карлівки. Я також приєднуюся до цієї думки, — зазначає Ілля Василенко.

Анна ДОВГОШЕЙ, «Полтавщина»