Чому полтавці все більше витрачають на освіту своїх дітей

Результати опитування ми попросили прокоментувати керівника Центру, кандидата педагогічних наук Миколу Лебедика.

Микола Лебедик

— Микола Петрович, а як же ж так склалося, що від радянських часів у школах по суті нічого не змінилося в системі шкільного виховання, але фінансове навантаження на сімейні бюджети відчутно зросло? Вчителі не хочуть вчити чи існує якась інша проблема?

— 52% батьків вказують, що вчителі проводять індивідуальну роботу з їхніми дітьми, тому я б сильно не звинувачував вчителів. Як показали результати дослідження, чимала частка ( до 40%) батьківських витрат йде на поглиблення вивчення іноземних мов. Але у наших школах у більшості випадків відсутня система поглибленого вивчення навчальних дисциплін. Наприклад, іноземних мов. Тому це не проблема вчителя іноземної мови, а проблема створення сучасної школи, де б передбачалася система іноземних мов в позаурочний час та за іншими методиками.

— А як ви ставитися до незламної традиції дарувати вчителям квіти та інші «презенти» від щирого серця? До речі, чи багато батьків погоджуються це робити?

— Так, батьки прагнуть віддячити вчителям своїх дітей за їх працю і дійсно майже 90% із загалу робить це в тій чи іншій формі. Тому це проблема недостатньої співпраці вчителів із батьками. Зі свого досвіду, як директора середньої школи, можу сказати, що школа повинна вимагати від батьків, щоб діти змогли вручати тільки ті квіти, які виростили, а не купили. А для цього батьки з дітьми повинні вирощувати їх вдома. Звичайно, якщо є таке бажання. Віддяка вчителям повинна йти від дитячої душі, а не з гаманця дорослого. Діти повинні виготовляти ці подарунки. Виростити хоча б одну квітку, написати привітання, чи паперовий будиночок... розписувати не буду. Я за те, щоб у кожній школі влаштовували виставки дитячих подарунків вчителям, і букети квітів в тому числі. Якби кожна дитинка б виростила, або зробила б своїми руками квіточку, то був би букет класу.

— Багато батьків добровільно фінансують потреби свого класу та школи через внески до батьківського комітету. Взагалі, це нормальна практика?

— Раніше, статус школи передбачав фонд всеобучу дітей, який поповнювався за рахунок меценатів та батьків. Природне зменшення меценатських внесків автоматично вимагає збільшення батьківських. Щодо законності, то тут порушень немає, адже внески мають добровільну основу та реалізовуються згідно з рішенням батьківського комітету. Як показало дослідження, ці внески невеликі, якщо брати середній показник.

— Ви пропонуєте організувати принципово нову школу повного дня на основі приватно-комунальної власності. А чи готова влада до такого співфінансування?

— Досвід створення такої школи поки що відсутній. І це не вина місцевої влади. Закон «Про освіту» передбачає це, але гроші, які йдуть через Держказначейство, забороняється направляти на фінансування приватних шкіл. Тому й виникає ситуація, коли приватна складова у вигляді батьківських внесків існує (ще й зростає), але держава де-факто іншої рукою забороняє те, що дозволила іншою.

— Яка ж перспектива створення у Полтаві школи повного дня?

— По-перше, це питання пора обговорити на рівні засідання Полтавської міської ради. А міському голові Олександру Мамаю продовжити залучати науковців, педагогів-новаторів, керівників освіти та батьків до розробки цього вкрай необхідного проекту. До речі, меру я хочу висловити подяку за ініціативу провести таке дослідження та фінансову підтримку роботи науковців Центру. Адже без такої підтримки будь-яка наука (в тому числі й соціологія) мертва.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»