Партія «УДАР» — за об’єднання заради перемоги над диктатурою

— Петро Васильович, до цього часу можна почути, що партія «УДАР» носить регіональний характер, а її лідер Віталій Кличко зосередив свою увагу лише на столиці України. Що можна відповісти на це?

— Ви праві, це один із найбільш розповсюджених і старих міфів про «УДАР» Віталія Кличка. Довожу до вашого відома, що сам процес розбудови обласної організації це все спростовує. 15 січня відбулася ІІ партійна конференція обласної організації, на яку прибули 60 делегатів з усіх міст обласного підпорядкування та з усіх районів за винятком семи. До початку весни будуть сформовані всі районні осередки обласної організації. Зараз у нас зареєстровано 500 фіксованих членів партії, а симпатиків у нас значно більше. Характерним для нас є й те, що в обласній організації багато молоді та жінок. Вони не просто мають партійний квиток, а і залучені до партійного керівництва та беруть активну участь в діяльності партії.

— Доброго дня, пане Петро, не секрет, що ані ваш лідер, ані ваші однопартійці не мають досвіду в державному управлінні. Припустімо, що ви взяли на виборах свій відсоток і зайшли в деякі ради. А далі що?

— Дякую за запитання. Давайте одразу визнаємо те, що партія «УДАР» має досвід роботи в Київській раді, де чітко відстоює інтереси киян. Тож вже не можна казати, що ми новачки в політиці. По-друге, хочу доповісти, що депутатські фракції партії «УДАР» активно працюють в Херсонській, Львівській, Івано-Франківській, Чернігівський, Київський та в інших обласних Радах. По-третє, правляча партія Німеччини ХДС офіційно визнала партію «УДАР» своїм єдиним партнером в Україні. Тож можна констатувати, що і наш лідер, і вся партія мають високий міжнародний авторитет. І, нарешті, про сам досвід державного управління. Якщо розуміти під цим поняттям радянський досвід керівництва і радянський досвід партійного будівництва, то його відсутність ми сприймаємо для себе як благо. Позитив для нас — це дотримання європейських стандартів у цих питаннях.

— Петро Васильовичу, в Україні не припиняється жвава дискусія, що багато опозиційних сил, у тому числі і ваша партія, не хочуть об’єднуватись в одну ,так би мовити, колону. Таким чином, чвари всередині опозиції заради власних амбіцій залишають владі гарні перспективи на виборах.

— Так, досить розповсюджений закид. Але це неправда. Віталій Кличко не проти самої ідеї об’єднання, він проти підкилимного розподілу мажоритарних округів між кандидатами із сумнівної репутацією. У нас зовсім інший підхід до цього. І про це свідчать наші пропозиції, які викладені в Угоді про співпрацю і взаємоповагу на виборах. У ній, зокрема, йдеться, що ми ставимо за мету захист національного суверенітету і незалежності України, повернення країни на демократичний шлях розвитку; забезпечення умов для добробуту і самореалізації кожної людини. При цьому ми відстоюємо необхідність європейської інтеграції України, забезпечення стандартів свободи та громадянських прав, відкритості суспільства як необхідної запоруки відповідності України критеріям вступу до ЄС.

По-друге, ми маємо чіткі вимоги до опозиційних кандидатів. Наш головний постулат полягає в тому, що нам потрібна не кількість депутатів (які потім дивним чином перетворюються на «тушки»), а нам потрібні люди, які свідомо відстоювали б демократичний, європейський розвиток України. Вони повинні мати: а) репутацію (принциповість позиції та непричетність до корупційних та кримінальних дій); б) фаховість (досвід та успішні здобутки); в) громадський авторитет та популярність, г) командність та твердість позиції.

По-третє, нами розробленні чіткі і конкретні критерії по розподілу мажоритарних округів. Ми вважаємо, що єдиним кандидатом від опозиції повинен бути той кандидат, який має найбільшу підтримку і найбільші шанси на проходження в парламент.

Також мене дивують розмови про те, що є вірогідність підтримки на мажоритарних округах тих кандидатів, які зрадили політичних в’язнів Юлію Тимошенко та Юрія Луценка і перейшли в табір Віктора Януковича.

— Якщо трохи спустися на обласний рівень, навіть на міський, то які проблеми Ви бачите у Полтаві, і як би діяли у тому разі, якби зайшли у міську раду?

— Головний слоган нашої партії «Від успіху людини — до успіху країни». Хочеться, щоб місто спромоглося реалізувати можливості кожного полтавця. Ми вважаємо, що саме створення проектів для цієї мети є основним завданням міської влади. На жаль, ми не бачимо таких проектів у Полтаві. Натомість спостерігаємо за мобілізацією якихось дивних зусиль навколо управління комунальними підприємствами. Ми розуміємо, що місту потрібні гроші, але створення сприятливих умов для реалізації потенціалу багатьох полтавців і буде наповнювати бюджет. Лібералізація, а не владне адміністрування, завжди приносила прибуток, а не збиток. Якщо вже мене запитали про обласний центр, то не можу обійти питання ініціативи влади підняти для населення комунальні тарифи. Звичайно, нічого безкоштовного не має бути, однак перед тим, як приймати таке рішення, потрібно було б чітко обґрунтувати тарифи. Тим більше у такий важкий час для народу, як зараз. Із цим не можна гратися. А скасування рішення саме і свідчить про те, що влада не змогла обґрунтувати свої ініціативи.

— Якщо не секрет, ви купалися на Водохреще?

— Купався ще вночі. В селі Верхоли, у річці Коломак. Зі мною були мої друзі та рідні. І купаюся вже 8 років, тому для мене це стало традицією. Що для мене це свято? Відчуваю свою причетність до християнських традицій, які я дуже шаную. По-друге, це багато дає для організму. Я майже не хворію. А після купання ніколи навіть не чихнув. До речі, хочу привітати полтавців із цим святом, яке завершує цикл новорічних свят. Нехай цей новий рік поверне Україну до демократії, а людям — зміцнить здоров’я, дасть добробут і гарантує свободу.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»