У Полтаві приватизують державне майно та викидають на вулицю людей
Ні суди, ні прокуратура, ні міліція не можуть зупинити процес приватизації державного гуртожитку
До редакції «Полтавщини» звернулася мешканка полтавського гуртожитку на Половка, 72, Лідія Мазанько. Триповерхова будівля належить Фонду держмайна, хоча перебуває на балансі ТОВ «Укрторгбуд».
За словами Лідії Мазанько, процес фактичного привласнення державного майна на тлі повного безсилля з боку судової влади, а також правоохоронних і контролюючих органів відбувається вже кілька років.
Лідія Мазанько
— Я проживаю в цьому гуртожитку з 1982 року, — зазначила Лідія Мазанько. — Моя родина у складі чоловіка (13 років пропрацював на підприємстві «Укрторгбуд»), двох доньок та онуки проживає у кімнатах № 4, № 5 та № 8. З 2007 року акції товариства викупив Зінченко Ігор Леонідович, який завдяки цьому і став директором. З того часу почалися конфлікти між ним та мешканцями гуртожитку. Він усякими шляхами тиснув і сьогодні продовжує тиснути на останніх, щоб вони залишили квартири, в яких законно прописані, і за проживання в яких справно платять. Для цього Ігор Зінченко самовільно залишив гуртожиток без водо- та електропостачання. Водні труби він просто зрізав. Елементарних комунальних послуг не було 4 роки, що змушувало людей приєднатися до інших джерел. Хоча навіть за неотримані послуги люди змушені були платити. Наприклад, у грудні 2010 року плата за комунальні послуги склала 971 грн.. Деякі не витримали... Таким чином, з 14 сімей у гуртожитку залишилося 9. Відтепер площу 5-ти звільнених квартир займає сам Ігор Зінченко, який закрив усе крило залізними дверима. Та на досягнутому Зінченко не зупиняється і регулярно надсилає (у тому числі і нам) листи, в яких або просить довести, що ми законно тут проживаємо, або навіть погрожує відселенням.
Неодноразові звернення Лідії Мазанько до прокуратури та міліції ні до чого не призвели. Правоохоронці направляли жінку до суду. Але, за її словами, суди для Зінченка не проблема. Він виграв судові справи навіть у регіонального представництва ФДМ, яке прагнуло, за зверненнями мешканців, передати нерухомість до комунальної власності. Втім суди — навіть Вищий господарський — відмовляли мешканцям у такому бажанні.
Життя у гуртожитку ускладнюється ще й тим, що окрім постійного тиску з боку директора, мешканці змушені терпіти фактичне руйнування будинку.
— Покрівля будинку протікає до першого поверху, електропроводка часто у воді, — продовжує розповідь Лідія Мазанько. — Уявіть собі, опалення дровами, як при первісному ладі. До того ж — не систематичне. Повітря в будинку не відповідає санітарним нормам. Хоча люди змушені платити як за повноцінне опалення. У квартирі № 8 на початку січня взагалі впала стеля, тому що сталося чергове затоплення. Усі наші безкінечні скарги завершуються нічим. Почуваємося себе безправними кріпаками, які змушені сплачувати за нелюдські умови та ще й періодично чути погрози про виселення. А куди ми виселимося, на вулицю? І чого ми повинні виселятися, якщо ми тут прописані і роками живемо? Будь-ласка, допоможіть хоч ви, адже влада безсила привести свавільника Зінченка до закону. Про людяність говорити вже не хочу.
Звертаємо увагу влади та правоохоронних органів на цю інформацію. Якщо усе до останнього слова Лідії Мазанько, — правда, то потрібно визнати: родини, що мешкають на Половка, 72, живуть при феодалізмі.
, «Полтавщина»