День захисника Вітчизни за ґратами

Напередодні цієї дати разом з представниками різних громадських об’єднань довелося побувати в Кременчуцькій виховній колонії. Поспілкувалися з вихованцями, передали їм солодкі подарунки до святкового столу, оглянули класи, де навчаються ті, хто з різних причин оступився й зійшов не на ту дорогу.

Начальник Кременчуцької виховної колонії Леонід Бондаренко і Володимир Зайцев

У закладі подібного типу довелося побувати вперше. Про те, що це режимна установа, відразу нагадали зачинені на міцні замки двері, особлива система проходження через них, якої суворо дотримується навіть начальник колонії. Правда, побачене всередині приємно вразило: чисті й світлі класи, спальні з бездоганно застеленими ліжками, відремонтована руками вихованців кімната для умивання, продумане оформлення куточка в коридорі.

Зайшовши в кабінет української мови, здивувалися, коли почули, що портрет Шевченка, рушники, картини, що висіли на стінах, вишиті самими вихованцями. До послуг учнів також клас із десятьма сучасними комп’ютерами, подарованими благодійниками з Німеччини. За словами начальника виховної колонії Леоніда Бондаренка, їхня шкільна бібліотека нараховує понад 10 тисяч художніх книг, повністю забезпечені вихованці й підручниками, адже у стінах цієї установи закінчують за звичайною програмою загальноосвітню школу.

Портрет Шевченка, вишитий вихованцями Кременчуцької виховної колонії

Та все ж скрізь не покидало відчуття казарми, неволі, того, що так лякає молодих людей при згадці про колонію. Однакова чорна форма, побриті голови вихованців, що зібралися на зустріч із гостями в залі для урочистостей, нагадували про те, що це не звичайні діти. Переважна більшість із них позбавлена волі за крадіжки, але є й ті, хто вбив, зґвалтував чи вчинив інший тяжкий злочин. Нині в колонії відбуває покарання 158 вихованців, 28 із них — сироти, 25 потрапили сюди повторно, відбувши перше покарання в інших установах подібного типу.

Раніше учні в колонії, крім навчання, ще й працювали. Зараз же й на волі не всім вистачає роботи, тому вони лише, як мовиться, гризуть граніт науки та здобувають одну із дев’яти пропонованих спеціальностей у професійно-технічному училищі, яке діє на території закладу.

Вихованці Кременчуцької виховної колонії

А ще вихованців привчають тут працювати. На подвір’ї недавно появилася гарна капличка, збудована руками самих підлітків. Поруч, у живому куточку, на їхньому утриманні живуть пари нутрій, курей, гусей, цесарок.

Серед підлітків, які відбувають тут покарання, є представники восьми релігійних конфесій. Саме в неволі з’являється час подумати про вчинене й звернутися до Бога за прощенням і підтримкою.

Гості, що завітали до вихованців колонії вчора, у своїх виступах теж намагалися підшукати такі слова, які б запам’яталися й допомогли цим, по суті, дітям знайти правильний шлях у житті. Тому хлопці уважно слухали схвильовані виступи кременчуцьких воїнів-афганців Володимира Синявського та Олександра Лисака. Минув 21 рік із часу виводу військ з Афганістану, але колишні солдати й зараз згадують далекі події зі спазмами в горлі. І це хвилювання передавалося й присутнім. Було про що розповісти юнакам і голові спілки воїнів-миротворців Юрієві Рум’янцеву, якому довелося побувати в Югославії й Іраку. Тісні зв’язки із закладом підтримує й Міжнародна громадська організація «Козацтво запорозьке» в особі отамана Григорія Мілітинського. Він тут бажаний і частий гість.

Колишній афганець Володимир Синявський, отаман водної флотилії українського козацтва Іван Матник, Володимир Зайцев, отаман «Козацтва запорозького» Григорій Мілютинський, заступник отамана флотилії Олександр Зімін, воїн-афганець Олександр Лисак

Вихованці ж подарували від себе авторські пісні під гітару й танець. Один із них, Микола Могильницький, на прощання сказав: «Добре, що такі заходи проходять. Вони виховують у нас патріотизм, бажання бути потрібним суспільству, приносити якусь користь, а за необхідності стати надійним захисником Вітчизни. Я скоро звільняюся, за цей час у колонії знайшов собі надійних друзів, з якими не побоявся б піти в бій, якби виникла така потреба».

Вихованці Кременчуцької виховної колонії подарували гостям авторські пісні під гітару

У відповідь гість із села Жуків Полтавського району Володимир Зайцев, який займається відродженням історії козацтва у своєму багатому на пам’ятки краї, зазначив, що якщо хоч десятьох підлітків таке спілкування змусило задуматися про своє місце в житті й зародило в їхніх душах зерна патріотизму, то зустріч пройшла недаремно.

Любов ПРИЙМАК, «Полтавщина»