Що не завадить знати про справжні алкогольні напої

Незмінний символ Нового року — шампанське

Шампанське вітчизняного походження залежно від способу виробництва та термінів витримки поділяють на: шампанське України виготовлене за шампанською технологією при вторинному бродінні шампанських виноматеріалів у герметично закритих резервуарах та шампанське України класичне виготовлене за шампанською технологією з трирічною витримкою вина в пляшках на дріжджах.

За масовою концентрацією цукрів розрізняють екстрабрют, брют, екстрасухе, сухе, напівсухе, напівсолодке та солодке шампанське. Відповідно, перше в цьому переліку має найменшу кількість цукру (лише 0,3%), далі цей відсоток зростає. Найпопулярніший варіант святкового напою — напівсолодке біле шампанське (8% цукру). Хоча фахівці вважають, що найкраще смак та букет вина розкривається в брют, сухих та напівсухих винах. Для споживачів, які мають певні проблеми зі шлунком, спеціалісти радять вживати напівсухе та напівсолодке шампанське.

За способом насичення газом є вина ігристі та шипучі. У ігристих — вуглекислий газ виділяється у процесі природного бродіння, тому такий продукт вважається корисним, а шипучі — насичуються ним штучно, що не потребує витрат часу, тому така продукція має коштувати дешевше.

За кольором шампанське буває білим, червоним та рожевим. Біле шампанське виготовляють шляхом бродіння білих сортів винограду, червоне — із темних сортів, причому використовують сік разом із кісточками і шкіркою. Це додає насиченого кольору і дещо терпкого смаку. Рожеве шампанське отримують або шляхом змішування червоного і білого винограду, або поєднанням уже готового виноматеріалу.

Вважається, що хороше шампанське повинно бути закупорене пробкою з коркового дерева, а не з пластмаси. Саме ця умова дозволяє правильно його зберігати. На пробці має бути вказано назву виробника і рік виробництва. Розфасований напій понен бути у темних, а не в білих прозорих пляшках. Темне скло захищає його від згубної дії сонячних променів. Вживають шампанське охолодженим, але якщо охолодити його нижче 9 градусів тепла, то букет смаку та аромату може загубитися.

Якісне вино має цілющі властивості

Вчені прийшли до висновку, що в плодах винограду міститься велика кількість фенолів, які захищають наш організм від багатьох хвороб та інфекцій, тож помірне вживання вина позитивно впливає на стан нашої крові, перешкоджає утворенню тромбів, запобігає розвитку захворювань серцево-судинної системи. Звісно йдеться лише про якісний натуральний продукт, а не фальсифікат, зроблений за допомогою води, спирту, цукру, ароматизаторів та барвників.

Вина традиційно поділяються на: шипучі (містять вуглекислоту), які можуть бути, в залежності від вмісту цукру, сухими, напівсухими, напівсолодкими та солодкими та тихі (без вуглекислоти), які в свою чергу бувають столові, напівсухі, сухі, навівсолодкі, кріплені, міцні, десертні, напівсолодкі, солодкі, лікерні, ароматизовані, ординарні, марочні та колекційні.

За кольором розрізняють білі, рожеві та червоні вина. Цукор, який міститься у ягодах, перетворюється в спирт під впливом дріжджових бактерій Saccharomyces ellipsoideus.

На маркуванні вин досить часто можна прочитати «виготовлене із виноматеріалу», що це означає? Виноматеріал — це ферментоване сусло, зазвичай, не фільтроване. Фактично це напівфабрикат. Щоб виноматеріал став вином, його потрібно очистити, при потребі купажувати, додатково стабілізувати і розлити в пляшки. Деякі недобросовісні виробники додають до такого вина воду, цукор та дріжджі, ще раз проводять бродіння і отримують досить низькоякісний продукт, якого виходить в два-три рази більше, ніж було виноматеріалу, при потребі продукт кріплять спиртом. Вино із виноматеріалу, як правило коштує набагато дешевше. Саме такий продукт зазвичай розливають у місцевості де не займаються промисловим вирощуванням винограду.

А ось додавання ароматизаторів та барвників у вино стандартами взагалі не допускається, їх наявність є грубим порушенням виробником чинного законодавства. Уявити, що така продукція може продаватися в Німеччині, Франції, Італії чи Іспанії неможливо, ігри з якістю там виливаються у величезні штрафи і втрату напрацьованої роками репутації.

Коньяк — напій аристократів

Коньяк носить ім’я маленького міста Коньяк, розташованого в 500 кілометрах на південний захід від Парижа. Виготовляють коньячний спирт так: віджимають виноград, видаляючи кісточки, шкірку і гребені. Отриманий сік заливають у великі ємності, де він бродить протягом 10 днів при температурі 20–25 С. В результаті одержують молоде сухе вино, достатньо кисле і бідне танінами, міцністю від 7 до 9 градусів. Воно не призначене для вживання. Його доля — пройти дистиляцію, щоб стати коньячним спиртом, основою для коньяків. Проводиться дистиляція в два етапи, після першої фази молоде вино набуває міцності 27-30 градусів, потім слідує друга перегонка, щоб одержати спирт-сирець міцністю 70–78 градусів, який надалі закладається в дубові бочки для витримки. Перегонка 10-ти літрів вина дає приблизно один літр коньячного спирту, досить непоказного за кольором і каламутного.

Наступний важливий етап— витримка коньяку. Вона є вирішальним чинником для досягнення напоєм вищого ступеня якості, адже саме в процесі витримки напій насичується дубильними речовинами. Вважається, що молодий коньяк краще тримати у нових бочках, в яких він набуває специфічного запаху, а вже подальша витримка коньяку проходить у бочках із дуба і чим старіша бочка, тим вона цінніша. У Франції старі бочки ручної роботи цінуються буквально на вагу золота, їх ретельно оберігають, навіть спеціально розводять павуків, які обплітають ці дерев’яні ємкості павутиною і захищають їх від шкідників.

Кінцевий продукт— це завжди купаж — змішування витриманих спиртів, цукрового сиропу, кольору (паленого цукру) і зм’якшеної води. Купажування дозволяє зберігати постійну якість і смак, властивий певній марці.

Якщо Ви вирішили придбати дорогий марочний коньяк, слід знати, що на його маркуванні можуть бути такі позначки: «КВ» — коньяки витримані (витримка не менше 6 років); «КВВЯ» — коньяки витримані вищої якості (витримка не менше 8 років); «КС» — коньяки старі (витримка не менше 10 років); «ДС» — коньяки дуже старі (витримка не менше 20 років).

Коньяки Украни колекційні — це спеціально відібрані марочні коньяки, які пройшли післякупажний відпочинок та додатково витримані у дубовій тарі не менше 3 років. Використання харчових добавок, ароматизаторів і барвників під час виробництва коньяків України заборонено.

Один з поширених способів фальсифікації коньяків — це продаж невитриманих або недостатньо витриманих напоїв під виглядом більш старих, а значить — дорогих. Крім того, фальсифікатори нерідко вдаються до підміни коньячного спирту звичайним харчовим, який використовують для виробництва горілки, або ще гірше, підміни коньяку спиртованим настоєм чаю.

Прес-служба ДП «Полтавастандартметрологія»