Солодкий подарунок під ялинку: будьте обережні із вибором

Навіть в родинах, де вживання солодощів жорстко обмежене, на Новий рік малечі дозволяють наїстися їх досхочу. Аби надати своїй продукції святкового шарму, виробники фасують її в оригінальні пакуночки, виготовляють шоколадні сувеніри, наповнюють цукерками м’які іграшки тощо. Очі розбігаються від розмаїття пропозицій кондитерів з різних областей України. Та якщо дизайн і оформлення їхньої продукції щороку приємно дивують покупців, то її якість все частіше змушує бити на сполох. То що ж побачимо зазирнувши під яскраву обгортку подарункового начиння?

Слово цукерка невипадково походить від слова цукор, адже це зазвичай основний інгредієнт цього кондитерського виробу. Прототипами цукерок вважають зацукровані фрукти, або невеликі солодкі вироби, схожі на печиво. А ось продукцію до якої ми звикли, почали виготовляти на кондитерських фабриках уже із завезенням какао-бобів у Європу та початком виробництва шоколаду.

В Україні цукерки виготовляють за державним стандартом ДСТУ 4135-2002 «Цукерки. Загальні технічні умови», або технічними умовами виробника, вимоги яких мають не погіршувати ті, що викладені у цьому нормативному документі.

За технологією виготовлення розрізняють шоколадні, вафельні та желейні цукерки, а також льодяники, карамель, ірис, цукати та зефір.

На жаль, виробництво практично жодного різновиду солодощів не обходиться без використання харчових добавок і їх наявність чи навіть надлишок не можливо визначити скуштувавши продукт на смак. Вони не спричиняють миттєвого отруєння, тому й дозволені Міністерством охорони здоров’я до використання. Ця замаскована в барвисті фантики отрута діє на організм опосередковано: рідко яка мама пов’яже кволість, сонливість чи навпаки надмірну збудливість своєї дитини із спожитими нею солодощами. А у більш зрілому віці ми дивуємося букету «раптових» хвороб, першопричиною яких послужило накопичення в організмі шкідливих речовин. Загалом, за даними статистики, українці за рік з’їдають щонайменше кілограм харчових добавок.

Тому по можливості необхідно обирати продукцію, де їх перелік якомога коротший. Зверніть увагу, найбільш безпечними у довгому списку дозволених Мінздравом речовин, які застосовуються в кондитерській галузі, є:

• лицетин;
• Е140 — пігмент зелених рослин хлорофіл, одержуваний з кропиви, шпинату або люцерни;
• Е162 — барвник з буряка; E100 (куркумін) і E100 (турмерик) — барвники жовто-оранжеві, отримані з куркуми і шафрану;
• Е160 — екстракт аннато, отриманий з тропічного чагарника Bixa orellana;
• E160a — екстракти натуральних каротинів, отриманих з моркви, пальмової олії і водоростей;
• Е163-антоціани, отримані з шкірки червоного винограду, смородини, чорноплідної горобини, червонокачанної капусти тощо;
• Е960 — стевіозид, натуральний цукрозамінник отриманий з екстракту медової трави стевії;
• Е958 — гліциризин, отриманий з кореня солодки;
• Е296 — яблучна кислота;
• Е270 — молочна кислота;
• натуральна сорбінова кислота з горобини;
• Е 330 — лимонна кислота;
• Е440 — пектини яблук і цитрусових.

Вживання усіх інших «єшок» потрібно звести до мінімуму.

Балувати себе краще шоколадними цукерками із натуральних складників і, обов’язково, не на голодний шлунок. Шоколадна глазур завжди передбачає наявність какао-масла. Коли у її складі значиться рослинний жир, це кондитерська глазур і така продукція має бути значно дешевшою.

Якщо мова йде про льодяники, то при їх виробництві найбільше зловживають синтетичні барвники та ароматизатори, тому варто уникати неприродно яскравих та духмяних виробів. Саме барвники підозрюють у сприянні підвищеній нервовості у дітлахів. До того ж, яскраво червоні та жовті найбільше провокують алергію, зокрема, тартразин (Е102). А барвник еритрозин (Е127) сприяє появі хвороб щитовидної залози. Згубно впливають на мікрофлору кишківника практично усі консерванти (Е 200-299), які дозволяють солодким виробам довгий час не псуватися. А підсилювач смаку глютамат натрію (Е621) не лише «збиває з пантелику» смакові рецептори, коли подібної їжі хочеться ще і ще, а й поступово руйнує сітківку очей.

Те ж саме стосується наповнювачів для різноманітних тістечок, печива, тортиків. Якщо ви помітили, що начинка виробів, які були піддані процесу випікання в духовці, пахне малиною чи суницею і має такий колір, наче ці ягоди тільки-но зірвали, краще їх більше не купувати, адже можна лише уявити, до чого вдалися виробники, щоб перехитрити саму природу. Будь-яка термічна обробка вплине на колір та запах свіжих фруктів.

Пам’ятайте, практично у кожної відомої торгової марки є продукція в різному ціновому діапазоні: дешева — зроблена за «здешевленими» технологіями, і дорога — для вибагливого покупця. Тому краще керуватися принципом «менше, але якісніше».

Прес-служба ДП «Полтавастандартметрологія»