У Полтаві відкрили центр для безхатченків

Сьогодні у Полтаві офіційно відкрили Центр адаптації для бездомних та осіб, звільнених з місць позбавлення волі. Він почав функціонувати за ініціативи благодійної організації «Світло надії» та за підтримки полтавської міської влади.

Про місце розташування

За словами директора Центру Романа Дрозда, у радянські часи на його місці (провулок Шевченка, 5-А, зупинка ЗБВ) знаходився витверезник. Поряд — критичний відділ Полтавського обласного наркологічного диспансеру.

— Якщо людина прийде до нас у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, спочатку відправиться до наркодиспансеру, — зазначив Роман Дрозд. — Проспиться — працюватимемо з нею далі.

Про підтримку у різних значеннях цього слова

Центр адаптації для бездомних та осіб, звільнених з місць позбавлення волі, фінансуватиметься з міського бюджету у рамках програми «Турбота». Але це відбудеться тільки після 28 грудня, коли на черговій сесії у Полтавській міській раді міський бюджет таки затвердять. Допомагатимуть безхатченкам грошима і спонсори. Але поки що — усе силами бажаючих допомогти.

Роман Дрозд

За словами Романа Дрозда, стан приміщення майже не змінився, нові меблі закупили за кошти міськбюджету, ліжка надало Головне управління соціального захисту. До того ж бездомних забезпечать й одягом. Про це повідомив заступник голови Полтавської ОДА Олександр Коваль. Він зазначив, що частину гуманітарної допомоги, яка приходить на область, направлятимуть до Центру.

У планах Романа Дрозда закупити жаровню — спеціальний апарат-шафу, у якому за відповідної температури «стерилізується» одяг — знищуються мікроби, комахи (воші) тощо. Проте для цього необхідна фінансова підтримка міської ради та спонсорів.

— Ми і так вдячні владі міста за допомогу, вдячні спонсорам і тим, хто вклав у Центр гроші, тобто кожному небайдужому. Та сподіваємось, після прийняття бюджету Полтави на 2012 рік, жаровню таки закупимо, бо вона є надзвичайно важливим та необхідним апаратом у роботі з безхатченками, — поділився Роман Дрозд.

Про «спати-їсти» та «змінити життя»

За словами Романа Дрозда, допомагати у Центрі будуть усім, хто має у цьому потребу: бездомні зможуть тут знайти дах над головою, ліжко та їжу. Прийшов — поспав — поїв — пішов — повернувся — знову пішов: так можна. Але якщо людина висловлює бажання змінити своє життя, її переводять до кімнати адаптації і після цього попередня схема відміняється. Роман Дрозд пояснив, що у такому випадку вона має пройти санітарне обстеження.

— Ми залучатимемо бездомних до роботи — це допомогти прибрати у Центрі, помити підлогу, попідмітати при вході, зробити той самий чай новій людині, — поділився він. — З людьми почне працювати соціальний працівник. Останній безхатченка мотивуватиме, допоможе з самооцінкою та складанням плану того, як людина буде змінюватися. Усім, хто звернеться, звичайно, допоможемо з працевлаштуванням та відновленням документів.

Наразі постійних працівників у Центрі ще немає — до роботи у ньому залучили членів благодійної організації «Світло надії». Як повідомив «Полтавщині» Роман Дрозд, її 27 працівників склали між собою графік та почергово приходять допомагати бездомним. Таким чином, підтримка, спілкування та ліжко у бездомних буде. Їжа — не виняток.

— На сьогоднішній день наші люди отримують «сухий пайок», — зазначив Роман Дрозд. — У будь-який час можна зайти до кімнати та заварити собі «Мівіну», узяти згущене молоко, консерви та чай. Ці продовольчі запаси придбані за кошти міськбюджету та ради підприємців. Можливо, до Нового року завеземо сюди ще плиту для підігріву. А у 2012 році ми плануємо заключити договір з якоюсь полтавською їдальнею, аби звідти до Центру привозили вже готову їжу.

Про 40 років стажу та 9 — «бомжування»

Любов Олександрівна

Центр ресоціалізації відкрили сьогодні, а у ньому вже є двоє «клієнтів» — чоловік без паспорта та місця прописки і бабуся. Останній 78 роки. І з 2002 року Любов Олександрівна «бомжує»: влітку — по покинутих дачах, хатах, взимку — по підвалах. Вийшло так, що 9 років тому двоє її синів продали квартиру, виписали з неї матір та поїхали за кордон шукати кращої долі. З того часу до жінки навіть не телефонували. Та й куди, «у рельсу»? Наразі Любов Олександрівна живе у Центрі адаптації для бездомних. Говорить, що, маючи 40 років стажу, не очікувала на старість опинитися саме тут. Але умовами життя і ставленням працівників задоволена. І вдячна.

Каріна ТЮТЮННИК, «Полтавщина»