Сьогодні відзначається Міжнародний день інвалідів

Мета, заради якої був проголошений цей день — повне і рівне дотримання прав людини і участь осіб з інвалідністю в житті суспільства.

У програмі наводяться такі дані: у середньому щонайменше кожен десятий мешканець світу (в Україні, як і на Полтавщині кожен шістнадцятий) має фізичні, розумові або сенсорні дефекти, а близько чверті населення відчувають на собі негативні впливи цього явища.

Міжнародний день інвалідів — не свято, а скоріше нагода привернути увагу здорової частини суспільства до проблем людей з обмеженими фізичними можливостями — невеликі пенсії, дорогі ліки, труднощі з працевлаштуванням, навчанням, потреба у догляді й допомозі із самообслуговування, вирішенні принаймні найпростіших життєвих потреб.

Завданням суспільства є створення умов для адаптації осіб з обмеженими фізичними можливостями, максимального збереження активності, віри в свої сили, а також відчуття захищеності та особистої свободи.

На це має бути спрямована робота органів виконавчої влади і місцевого самоврядування усіх рівнів, підприємств, установ, організацій. Ключову роль у цьому процесі мають відігравати недержавні громадські утворення, які опікуються проблемами інвалідів, і повинні захищати їх інтереси. Така діяльність має бути зорієнтована на створення для осіб з інвалідністю повноцінного життєвого середовища, насамперед щодо працевлаштування, забезпечення житлом і повноцінним відпочинком.

Одним із можливих шляхів підвищення життєвих стандартів для осіб з інвалідністю є реабілітація. Це поняття часто використовується як синонім суспільної опіки, професійної перекваліфікації, медичного лікування тощо. Насправді реабілітація — активний соціально-культурний процес, що обумовлює взаємодію двох сторін — суспільства та маломобільних груп. Рушієм реабілітації є переконання, що невеликі групи людей, які, як правило, мають мінімум можливостей щодо користування сучасними соціальними і культурними цінностями, при цьому усвідомлюють себе членами суспільства. Таким чином починається процес інтеграції, який потребує глибоких змін схем мислення і нормативних настанов.

Один з найважливіших аспектів організації середовища життєдіяльності інвалідів — це просторове формування співіснування. Інвалідність та мала мобільність полягають, насамперед, в порушенні міжособових відносин, яке заважає індивідуальній інтеграції або робить її неможливою. Щоб скоротити відстань між інвалідом та оточенням, необхідна неабияка гнучкість цього оточення для відповідної адаптації. Таким чином, головною метою реабілітації є відновлення порушених відносин між інвалідом та суспільством. Це має стати альтернативою щодо діючих в наш час норм і стандартів. Такий підхід призводить до визнання необхідності створення нових форм житлового середовища та інтегрованого помешкання з урахуванням специфіки інвалідності (ушкодження опорно-рухового апарату; дефекти зору, повністю або частково сліпі; дефекти слуху; інфекційного, кардіологічного характеру тощо).

Тетяна ЖАБО, головний лікар Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи