Пересопницьке Євангеліє йшло до Президентів через Полтаву

Шляхи цієї української національної святині, видатної пам’ятки культури та перлини книжкової культури XVI ст., тісно пов’язані з Полтавою. Хоча мало хто знає, що ця пам’ятка протягом трьох десятиліть зберігалася у фондах нашого Краєзнавчого музею.

Як повідомила учений секретар Полтавського краєзнавчого музею Тетяна Супрун, вони у співавторстві із директором музею Катериною Фесик дослідили полтавський період Євангелія та написали наукову працю «Найсвященніший раритет (з історії колекції Полтавського краєзнавчого музею)».

Пересопницьке Євангеліє

Читаючи цю роботу ми дізнаємося, що «Пересопницьке Євангеліє — рукописна книга, фоліант з 482-х аркушів (964 сторінок). Її вага понад 9 кг. Оправлена в дубові дошки, обтягнуті зеленим оксамитом. Цей рукопис є одним з перших перекладів Святого Письма українською літературно-писемною мовою середини XVI ст.».

Ми не будемо повністю переповідати усю історію цього фоліанту та цю наукову працю. Почнемо з того, що у 1862 році Переяславська семінарія, де зберігався раритет, переміщується до Полтави. Більшість наукових розвідок про рукопис належить саме до полтавського періоду його історії. На початку ХХ століття рукопис було передано до Полтавського Єпархіального Давньосховища. Тут його вивчали літературознавець В. М. Перетц (1870-1935) та філолог і палеограф О. С. Грузинський (1881-1954). Про наявність цієї унікальної книги в Полтавському Єпархіальному Давньосховищі свідчить інвентарний запис і опис пам’ятки. Пам’ятка значиться в інвентарних описах під № 121.

Сторінка з Пересопницького Євангелія

Пізніше, у 1915 році, частину експонатів з Давньосховища було передано музею Полтавського губернського земства. Серед них — і Пересопницьке Євангеліє, яке зберігалося у фондах музею до евакуації у роки Великої Вітчизняної війни. В інвентарній книзі № 38 Полтавського краєзнавчого музею, що мала відомості на експонати від № 49001 до 50307, під № 50300 значиться: «Євангеліє «пересопницьке», рукописне, на 482 аркушах одбірного пергамента (з них перший аркуш незаповнений), виконане «полу уставом» оздоблене різнокольоровими заставками, виконаними золотом, кіновар’ю та фарбами. На початкових аркушах кожного з чотирьох Євангелій вміщено зображення Євангелістів (Матвія, Марка, Луки, Іоана), писані фарбами і золотом в сидячих позах, з архітектурними формами на другому плані, в рамках, заповнених золотом і стилізовано-рослинною орнаментацією. На аркуші 20-му напис: «сіе рукописное четвероевангеліе писано 1556 года въ монастыръ Жеславскомъ при церкви св. Живоначальноъя Тройцы, а написана многогръшным слугою рабом Божіимъ Михаиломъ Василіевичем сыном протопопа Саноцкого». На аркуш. 3 — 7 внизу такі приписки: «сіе евангеліе прислано и дано есть от ясне Вельможного Его Милости П. Пана Іоанна Мазепы Войск его Царского Пресветлого Величества запорозьких обоих сторон Днъпра Гетмана ... року 1701, априля 16 дня». «Ex libris Bibliotheca Seminarij Parva Ruthej Perеіa — Slaviensis». В дерев’яному перепльоті, обтягнутому сірим полотном, з слідами зеленої бархатної обкладки.

На превеликий жаль, запису вступу цієї пам’ятки до музею знайти не вдалося. Адже частина інвентарних книг згоріла під час пожежі 1943 р. Але вже і цей запис свідчить про тодішню належність визначної пам’ятки фондам нашого музею.

Сторінка з Пересопницького Євангелія

Про те, що Пересопницьке Євангеліє дійсно зберігалося кілька десятиліть в Полтавському краєзнавчому музеї, переконливо свідчиться і в «Збірнику, присвяченому 35-річчю музею».

У 1941 р. частину найцінніших експонатів Полтавського краєзнавчого музею евакуювали до башкирського міста Уфи. Серед цих експонатів було і Пересопницьке Євангеліє. Під час повернення з евакуації пам’ятка до Полтави не доїхала, а потрапила до Києва. Нині вона зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського. Це — головне книгосховище України, до фондів якого ввійшли найкращі колекції рукописних книг та архівних фондів писемної спадщини України. Пересопниця буде об’єктом ще не одного спеціального дослідження. І тоді ми знатимемо її повну, складну історію.

З погляду сучасності Пересопницьке Євангеліє — неоціненна пам’ятка історії народу, його мови. Після проголошення України незалежною державою раз на чотири роки новообраний Президент присягає на вірність народові України, тримаючи правицю на Пересопницькому Євангелії. Поряд з цією духовною святинею кладуть Акт проголошення незалежності й Конституцію України.

Приємно, що в збереженні цієї реліквії брали участь і працівники нашого Полтавського краєзнавчого музею. Полтавський період цієї святині ще потрібно багато досліджувати. Попереду — нові сторінки і, можливо, нові відкриття.