Власники лейкозних корів на Полтавщині у відчаї

Минуло вже достатньо часу з тих пір, як «Полтавщина» написала про конфлікт між селянами і ветспеціалістами у Кратовій Говтві, що в Диканському районі. Тоді у селі розгорівся скандал через лейкозних корів, яких у стаді із 58-ми голів нарахували аж 16. Через небезпечний вірус тварини мають бути знищені або утримуватися в ізоляції два роки, щоб господарі отримали теляток. Після цього — все одно на забій, бо хвороба невиліковна.

Власники лейкозних корів із Кратової Говтви пройшли три інстанції — районну, обласну і державну лабораторію — в усіх трьох діагноз підтвердився. Селяни стверджували — це зговір ветлікарів із перекупниками і вимагали незалежної експертизи. Яка ситуація сьогодні?

За словами начальника управління ветеринарної медицини Диканського району Сергія Павлова, нічого не змінилося. Молоко у хворих корів не забирають. Від вакцинації проти лейкозу господарі свого часу відмовилися, а нині невідомо точно — скільки ще корів захворіло із весни, тож вона не має сенсу.

Хто винен?

У Кратовій Говтві власники здорових тварин проводять «профілактичну роботу» із тими односельцями, яким не пощастило: змушують позбутися худоби «а то все село закриють на карантин». Натомість власники хворих тварин поки що тримаються і не хочуть здавати корів на забій, наполягаючи на помилці в аналізах. На думку людей, у розповсюдженні інфекції винен районний ветеринарний лікар Сергій Калнусенко, який орендував у селі ферму та скупляв лейкозних корів. Його дружина тим часом безперешкодно торгувала їхніх молоком у райцентрі, оскільки працює у лабораторії на ринку.

— Жодна корова у нього не була біркована, у жодної не було документів, говорять селяни.

Сам Калнусенко і обласне управління ветеринарної медицини інформацію спростовують. Натомість пригадують людям ферму «Вікторія», де, найвірогідніше, було джерело вірусу, який нині проявився «в усій красі».

— «Вікторії» не існує вже років із 8, корів вивезли туди ж — та й-де офіційні документи, що тамтешні корови були хворі? — запитують селяни.

Документальних підтверджень у якості відповіді на запитання «Хто винен?» немає у жодної сторони конфлікту. Селяни ж переконані: ветспеціалістам краще було б, аби у Кратовій Готві взагалі люди не тримали худобу — тоді їхні багаті пасовища забрав би якийсь спритник.

Крім того, за даними мешканців села, потрібні лише гроші, аби лейкозна корова перетворилася на нелейкозну. Про такі випадки вони говорять, але свої імена і імена тих, хто «купив здоров’я» худобі, не називають.

Приватні лабораторії не мають права робити аналізи

У розмовах із журналістами селяни говорили: «Якщо корови справді хворі, нехай ветлікарі дадуть нам у цьому пересвідчитися за допомогою приватних лабораторій, а не державних, через які ми вже пройшли». Натомість начальник управління ветеринарної медицини у Полтавській області Сергій Аранчій стверджує: це неможливо з кількох причин.

— У нас на Полтавщині всі лабораторії атестовані і акредитовані. А регіональна лабораторія, що у Горбанівці, акредитована європейцями, американці її дивилися. Повірте мені, кращої лабораторії в Україні, ніж вона, немає. Там усі дослідження комп’ютеризовані, тож людський фактор виключений. Я не зацікавлений, щоб більше було хворої худоби. Я зацікавлений, щоб її вчасно виявляли і вона не шкодила здоровій. Щоб спеціалісти наші її обслуговували. А людям цей біль і туга закриває очі, — вважає керівник.

Ветеринарна лабораторія вірусологічних моніторингових досліджень у Горбанівці обслуговує 14 областей України, тож сенсів везти аналізи в якусь іншу державну — немає, говорить Аранчій. А приватні лабораторії не мають права і ліцензій їх робити.

Лейкоз ВРХ зачепив вісім районів

За словами керівника, на Полтавщині у приватних подвір’ях утримується загалом близько 74 тисячі голів. На кожну корову є паспорт, всі відомості про неї занесені у комп’ютер. У цілому по області на лейкоз хворіє 370 корів. При цьому у Гадяцькому, Котелевському, Новосанжарському, Хорольському, Чутівському, Машівському районах — жодної. У Кременчуцькому зафіксована 1 лейкозна корова, у Лохвицькому — 2, у Лубенському — 1, у Гребінківському — 1, у Полтавському — 4, у Зіньківському — 4.

— Чи можна жити без лейкозу? Можна, якщо слухати ветлікарів. Так, ми не приховуємо, що у нас, приміром, є 36 голів хворої худоби у Козельщинському районі. Але там в одному селі було порядку 50 голів із лейкозом. Війна йшла два роки, були ваші колеги журналісти і прокуратура — кого тільки не було. Два роки люди не здавали молоко. Сьогодні там ситуація більш-менш стабілізується. У Кобеляцькому районі загалом 6,5 тисяч корів у приватному секторі, із них — 48 хворих корів, — розповів Сергій Аранчій.

Сергій Аранчій

За його даними у 17 районах Полтавщини немає проблем із лейкозом ВРХ. Власники хворої худоби у постраждалих селах інших районів попереджені про кримінальну відповідальність у випадку незаконної реалізації молока, молокопродуктів і м’яса лейкозних тварин.

Анна ДОВГОШЕЙ, «Полтавщина»