Полтавські злочинці вважають тюрму домівкою та школою

На даний момент факт рецидиву — неодноразове скоєння умисного злочину — у злочинців різних вікових категорій простежується по-різному.

У колонії полтавським підліткам іноді «доходить»

За словами старшого інспектора взаємодії зі ЗМІ та зв’язків з громадськістю Управління державної пенітенціарної служби у Полтавській області Алли Торяник, за перше півріччя 2011 року випадків рецидиву серед неповнолітніх зловмисників не виявлено. У 2010 році такий випадок зафіксований лише один.

Якщо звернутися до статистики повторного скоєння злочинів серед дорослого населення Полтавщини, ситуація, справді, трагічна. Керівник відділу зв’язків з громадськістю УМВС України в Полтавській області Юрій Сулаєв повідомив журналістам нашого інтернет-видання, що, за офіційними даними, до злочинного способу життя повертається кожен другий з тих, хто вже відсидів певний строк.

Дітям — «морозиво», музику і м’яке ліжко

Перевиховання полтавських неповнолітніх відбувається, зокрема, у Кременчуцькій виправній колонії та СІЗО у Полтаві. Як повідомила Алла Торяник, у колонії наразі перебуває 244 осіб, на розподільному посту неповнолітніх в СІЗО — 11. Найбільше сидять за пограбування та розбій. На третьому місці у списку статей, за які підлітки отримали судимості, — тілесні та тяжкі тілесні ушкодження. Потім — злочини у сфері обігу наркотичних речовин (вживання та розповсюдженя), вимагання та хуліганство.

— Ув’язненим у кременчуцькій колонії від 14 до 18 років, — поділилася Алла Торяник. — Деякі з метою непереведення до колонії загального режиму сидять і до 22-ох, якщо мають хорошу поведінку.

За словами Алли Торяник, перевиховання підлітків відбувається таким чином: насамперед під час терміну відбування покарання дітям надається повний психологічний супровід. При цьому важливо надати неповнолітнім допомогу, вивести зі «ступору». Адже вони опиняються далеко від дому, на обмеженій території. У колонії та на посту неповнолітніх у СІЗО підлітки проходять спеціальні тестування. Психолог проводить різноманітні бесіди та тренінги, виявляє рівень агресивності, тип темпераменту тощо. Використовують і при перевихованні неповнолітніх методику, пов’язану з кімнатою психо-емоційного розвантаження. У ній кожна дитина має змогу слухати мелодії (класика, спів пташок, шум водоспаду тощо) і розслаблятися таким чином.

Батьківська конференція у Кременчуцькій виправній колонії

— Діти у нас різні. Але перевихованню піддаються. Був випадок, коли хлопця запитали: скільки буде 10 мінус 4. І він не міг дати на це відповідь. Тоді ми перефразували: «У тебе 10 гривень, а пачка цигарок коштує 6 гривень. Скільки тобі повинні дати здачі?» Він одразу ж знайшовся: «Чотири». Багато хто у колонії майже вперше бачить чисту білизну на ліжку і теплу ковдру. Тому перевиховання йде стабільно і має хороші результати, — зазначила Алла Торяник.

Колонія — «майстер-клас» для дорослих

За словами Юрія Сулаєва, відбування покарання дорослими громадянами у колонії має як негативні, так і позитивні сторони.

— Як правило, коли люди повторно потрапляють за грати, аргументують рецидив так: «Ми не можемо знайти роботу, джерел на прожиття у нас не має». Та на мою думку, проблема не у цьому. А в тому, що, насправді, люди просто не хочуть працювати. Розумієте, за ґратами такі люди відчувають себе «своїми», на свободі ж — чужими. Буває й так, що інколи навмисне йдуть на злочин, аби знову потрапити до тюрми. Бо там — їх домівка. На жаль. невеликий відсоток стає на шлях виправлення. Негативний момент покарання у вигляді позбавлення волі у тому, що колонія служить інституцією підвищення майстерності злочинців, а не їхньому перевихованню. За ґратами вони набувають кримінального досвіду і, можна сказати, стають більш кваліфікованими злочинцями. І коли вони виходять, вже йдуть з новими знаннями і новими «друзями». Позитивним же є те, що у стінах тюрми люди починають більше вірити у Бога. Можливо, час змушує задуматися над своїми вчинками. А робота релігійних організацій сприяє цьому. Наприклад, злочинці починають розуміти, що їм доведеться відповідати не тільки за земними законами, але й за законами небесними. Поєднання такої профілактики — можливий стимулюючий фактор для того, аби людина змінилася. Мені здається, будь-які методи, які направлені на рятування людської душі, виправдані.

Клас вечірньої (змінної школи) у Кременчуцькій колонії

Кімната психоемоційного розвантаження

«Саджати чи не саджати» — ось, у чому питання

На сьогоднішній день серед полтавців побутує думка: «Можливо, краще взагалі нікого не саджати за грати, бо після тюрми люди стають ще злішими і вигадливішими на зло. Якщо у колонії стають більш обізнаними у плані скоєння злочинів, краще зловмисників туди не посилати, бо таким чином це не є покарання». На це «Полтавщині» Юрій Сулаєв відповів так:

— Така думка є неправильною. Психологія людини влаштована так, що коли хтось чинить зло і його не наказують, безкарність обов’язково породить інше зло, ще жорстокіше. На мою думку, сама альтернатива покарання злочинців має бути більш широкою. Окрім ізолювання існують і інші міри. Штрафні санкції — також профілактика. Адже, якщо людина знатиме, що за скоєння злочину повинна заплатити зі свого карману, наступного разу серйозно замислиться, перш ніж порушуватиме закон. Є інші люди — для них достатньо побачити передачу про кримінал по телевізору, осмислити суть покарання — і вони усе зрозуміють, самі зроблять для себе певні висновки. Дехто — вчиться на чужих помилках. Міліція може вплинути на стан злочинності тільки на 10%, решта — за загальносуспільною профілактикою. Назвіть мені кількість підприємств, які забезпечують колишніх ув’язнених роботою. Важко. В колонії ж, наприклад, неповнолітні працюють і таким чином заробляють собі кошти. Дорослим же злочинцям це не потрібно, тому що у них все є і так. Не всі хочуть працювати. Тут же: якби забезпечити людей роботою, хтось би не вкрав (вперше) — це і є найкраща профілактика грабежів. Тут варто говорити взагалі про саме виховання. Виховувати людей треба з віку немовляти: на добро, на загальнолюдських, патріотичних цінностях. Аби людина діяла не з позиції сили. А з позиції розуму — я розумна, я все можу. Звичайно, до того ж повинні бути і різні програми державного рівня, аби, вийшовши з тюрми, людина туди не поверталася.

Каріна ТЮТЮННИК, «Полтавщина»