Бомж — це назавжди?

Я бычок подниму горький дым затяну,
Покурю и полезу домой,
Не жалейте меня я прекрасно живу,
Только кушать охота порой.
Група «Сектор Газа» пісня «Бомж»

Холодна та сніжна зима створила для безпритульних осіб в Полтаві, м’яко кажучи, непрості умови для елементарного виживання. Як органи міської влади опікуються цією категорією громадян?

Як повідомила начальник управління соціального розвитку Полтавського міськвиконкому Наталія Бондаренко, для постійного соціального захисту безпритульних при районних радах Полтави діють штаби для прийому гуманітарної допомоги від населення. Отримані речі формують своєрідний «банк» — це взуття та одяг.

Соціальні служби забезпечили безвідмовне надання амбулаторно-поліклінічної і стаціонарної допомоги бездомним громадянам (Октябрський район — 2-а міська лікарня, Київський район — 1-а міська лікарня, Ленінський район — 3-я міська клінічна поліклініка). Також з цією метою в Ленінському районі проводиться співпраця з місією «Центр Християнського служіння ЄБХ» та Християнською церквою «Перемога».

Працівники районних територіальних центрів регулярно проводять соціальне патрулювання вулиць у місцях можливого зосередження осіб без постійного місця проживання. Однак, на думку Наталії Михайлівни, такі рейди потрібно робити разом із працівниками міліції, хоча таких спільних патрулів і досі не створено.

Минулого року депутати міської ради на організацію безкоштовних гарячих обідів для осіб без постійного місця проживання виділили 15 тисяч гривень. Однак спеціальних закладів саме для безпритульних не має. Годують бомжів при територіальних центрах, які обслуговують одиноких пенсіонерів.

Однак проблему реабілітації такої категорії громадян неможливо вирішити самими тільки грошима. За словами Наталії Бондаренко, контингент бомжів дуже складний і неоднорідний. Багато людей ведуть відверто кримінальний спосіб життя. Так звані «жебраки», хоч і не порушують закон, але й не хочуть працювати, здебільшого, кочують містами України. Останнім чинником ускладнюється їхній облік, тому офіційні цифри далеко не відображають реальну ситуацію.

Хоча трапляються поодинокі випадки, коли соціальні органи можуть реально допомогти безпритульному. Наталія Михайлівна розповіла історію Геннадія Молчунова (ім’я та прізвище змінені). Чоловік протягом життя був двічі одружений. Від кожного шлюбу має дітей, проте вся рідня проживає на території Російської Федерації. За фахом Геннадій — механік військових літаків. Після демобілізації проживав на квартирі одного пенсіонера у Полтаві. Після смерті господаря його рідня викинула постояльця просто на вулицю. Молчунову нічого не залишалося, як перетворитися на бомжа. Одного разу чоловіка сильно побили, після чого у нього вкрай ускладнилося здоров’я. У такому стані, без прописки та з численними хворобами, Геннадій і навідався до органів соціального захисту. Більше так жити не хотів і інших шляхів порятунку уже не бачив. Через деякий час безпритульний чоловік отримав прописку, а також групу інвалідності. Наразі медики вирішують питання про переведення його до Гадяцького геріатричного будинку.

На думку Наталії Михайлівни, для безпритульних потрібно створити постійно діючий притулок, де бомжі могли б знайти захист для себе у будь-яку пору року, особливо в осінньо-зимовий період. Проте, без фінансування із бюджетів вищих рівнів такі плани нездійсненні.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»